Лідерство по-крупному
Володимир Павелко ‒ засновник інтелектуальної агенції TransformWISE.
Стаття була розроблена на основі інтелектуального занурення TransformWISE в рамках навчального проекту “СТУДНЯ”.
Сьогодні термін «лідерство» здевальвовано, тому що ми використовуємо його за будь-яких обставин, таким чином втрачаючи сенс. Важливо повернутися до джерел смислів феномену лідерства, щоб зрозуміти його справжню суть.
ІСТОРІЯ ІДЕЙ «ЛІДЕРСТВА»
Наукові підвалини термінології лідерства заклав Арнольд ван Геннеп – французький етнограф, фольклорист, дослідник, антрополог та соціолог. Саме він вперше використав термін «лідерство». Його книга «Обряди переходу» свідчить про дослідження етнографічних правил гри. За словами ван Геннепа, лідерство має ініціалізуватися, передаватися і відбуватися з певними традиціями.
Етимологія слова «лідерство» походить зі староанглійської (Anglo-Saxon Old English – «loedan», «lithan» – «to travel», «to go», «to guide»). Якщо брати сучасну англійську, «lead» – «вести»; «laedere» – «to guide», «to bring forth» – «виношувати».
Відповідником терміну «лідерство» у грецькій мові є «kybernēsis», що означає «управління» і спершу використовувалося в контексті навігації кораблем. Як відомо, Платону належить вислів «друга навігація», яка описує більш складний тип управління — навігація за зірками, на відміну від каботажного плавання у прив’язці до видимих орієнтирів берега. Тож, друга навігація — це спосіб зробити з невизначеного (невидимого) визначене, що і відповідає суті лідерства.
В латині «leader» означає «dux» з подвійним відповідником сьогодні «duke», що означає герцог, князь, дож.
Лідерство — це про майбутнє, «to bring forth», тобто виношувати майбутній бажаний стан.
Цікавість до теми лідерства яскраво ілюструє Web of Science, дослідження, проведене майже за 100-річну історію. Можна побачити, що розквіт інтересу до лідерства припадає на період після 80-х років минулого століття.
Кількість публікацій з тем лідерства, 1923-2019. Джерело: Web of Science
У згаданому аналітичному матеріалі, дослідники визначили три часові парадигми мислення про лідерство:
– Перший період дослідження (1923-1960) асоціюється з лідерами як тими, хто веде за собою, працює з майбутнім, досягає результатів та вміє ефективно комунікувати власну візію.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
– Другий період дослідження (1990-2009) проявляє ускладнення феномену лідерства, що полягає у визначенні трансформаційних та транзакційних елементів лідерства.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
– Третій період дослідження (2010-2019) триває останні 10 років, складність взаємозвʼязків ще більш поглиблюється. Лідерство асоціюють з досягненням результатів та управлінням ідеєю.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
МОДЕЛІ ЛІДЕРСТВА
Продивившись 10 найвідоміших наукових журналів, що розглядають теми соціології та психології, можна сформувати наступну картину зацікавленості темою лідерства у новому тисячолітті. Найбільшу кількість публікацій має журнал «Leadership Quarterly» (442 шт.) і якщо згрупувати результати досліджень, то отримаємо усталені уявлення про моделі лідерства та теорії, що виринають.
Leadership Theory and Research in the New Millennium: Current Theoretical Trends and Changing Perspectives,Leadership Quarterly, 2013
У категорії «визнані теорії лідерства» найбільшу долю займають неохаризматичні теорії — 39%, до яких відносяться й ідеї трансформаційного лідерства, однієї з найбільш впливових теорій в історії. Неохаризматичні теорії комунікують важливість візійного підходу. Друге місце по популярності займає стратегічне лідерство — 22%, яке фокусує свою увагу на «веденні організації» (процес стратегування), у відмінності до інших теорій, які розглядають «ведення людей».
Ще одне дослідження (A Network Analysis of Leadership Theory. The infancy of integration) охоплює результати за останні 120 років. Здобутком зазначеної роботи є визнання 49 теорій лідерства, прокладання взаємозвʼязків між ними та формування найбільш впливових 6 моделей лідерства:
- харизматичне;
- трансформаційне;
- стратегічне;
- лідерство різноманіття;
- розподілене лідерство;
- теорія рис у лідерстві.
Перші згадки про харизматичністьу лідерстві відноситься ще до I століття нашої ери, коли Святий Павло у своїх листах використовував слово «харизма», що має релігійний характер (грец. χάρισμα, «милість, божественний дар, благодать»). Елемент харизми дуже часто зазначають, щоб пояснити феномен лідерства.
Трансформаційне лідерство— найвпливовіший тип лідерства. На відміну від харизматичного лідерства, що привертає увагу до особистості, трансформаційне лідерство вказує на харизму ідеї. Якщо в харизматичному лідерстві людина веде, то в трансформаційному веде ідея, візія.
Стратегічне лідерство і лідерство різноманіття. Важливі теорії сьогодення, особливо коли маємо на увазі гендерні підходи, не навʼязування своїх поглядів у релігійному аспекті та про право вибору.
Розподілене лідерство— делегування та визначення груп, що будуть відповідати за розв’язання певного питання. У підґрунті стоять підходи проєктного менеджменту, коли виділяють групи, видають задачі, визначають відповідальних власників бізнес-процесу.
Теорія рис лідерства є однією з найдавніших. У ХІХ столітті цей феномен розглядали через призму божественного дару, зокрема в рамках теорії «величної людини», визначаючи, якими рисами вона володіє. У першій половині XX століття, після 20 років ґрунтовного аналізу, дійшли висновку, що не існує конкретних рис лідера. Також, цікаво, що сьогодні інтерес до теорії рис знову відродився в науковому товаристві.
Повертаючись до теми харизми: харизма — це «іскра Божа», щось, що передається людині ззовні. У греків існував релігійний культ харити, цей феномен латиною був перекладений як «грація». Служницями у згаданому релігійному культі були вродливі жінки, від яких неможливо було відірвати очей: Єфросинія, Талія та Аглая (добродумна, квітуча й блискуча). Вплив вроди наведених жінок можна порівняти з впливом харизми лідера, який важко раціонально обґрунтувати.
Харизматичне лідерство як соціальний феномен вперше використав німецький соціолог Макс Вебер. У своїй книзі «Протестантський дух і етика капіталізму» він досліджував феномен, чому різні релігійні течії мають різні результати. Вебер зосередився на трьох вимірах харизматичного лідерства:
– Реляційний. Яким чином вибудовуються відносини між лідером та послідовником, які зовнішні соціальні фактори впливають на лідера і що формує стійкий емоційний зв’язок.
– Психологічний. Внутрішні якості лідера.
– Соціальний. Зовнішні фактори, що впливають на лідера.
Революцію в розумінні феномена лідерства було зроблено на початку 70-х років з виникненням теорії лідерства служіння. Висуванцем теорії був Роберт Грінліф, генеральний директор компанії AT&T, який звернув увагу на сім цінностей лідерства служіння.
Модель трансформаційного лідерства не можна розглядати окремо без теорії транзакційного лідерства (від слова «транзакція»). Трансформаційне лідерство не скасовує, а скоріше інтегрує підхід транзакційного, який полягає у чіткому обміні цінностями: я прошу тебе щось зробити й натомість сплачую обумовлену винагороду. Тобто відбувається транзакція за очікувані результати.
Теорія трансформаційного лідерства стверджує, що для досягнення результатів, які перевищують очікування, варто звертати увагу на обмін транзакцією, як гігієнічний рівень, при цьому сила розділеної ідеї мультиплікує очікуваний результат.
Сама модель трансформаційного лідерства інтегрує у своєму підході чотири елементи, які спроможний організувати й комунікувати лідер:
- Візія і розділення зашитого в неї сенсу ключовими учасниками організації.
- Рольова модель, як спосіб ідеалізованого впливу на дії послідовників.
- Інтелектуальна стимуляція, як спосіб розвитку спроможностей особистості виходу за рамки.
- Індивідуальний підхід, що враховує особливості кожного з членів команди.
- Використання зазначених вище елементів в синергії, надає можливість команді досягати результатів, які перевищують першочергові очікування.
Використання зазначених вище елементів в синергії надає можливість команді досягати результатів, які перевищують першочергові очікування.
Теорія трансформаційного лідерства надала поштовх у розвитку наступної моделі — автентичного лідерства, що складається з п’яти елементів:
- Надмета або пристрасть, до реалізації, до якої варто тягнутися;
- Емпатія— можливість розуміння і взаємодії з командою;
- Відносини — спроможність вибудування результативних стосунків;
- Самодисципліна— про характер системних дій;
- Цінності, які створюють фундамент ухвалення управлінських рішень.
На відміну від автентичного та трансформаційного, які говорять про ведення всередині організації, стратегічне лідерство фокусується на тому, як вести саму організацію задля досягнення надмети. В стратегічному лідерстві використовуються транзакційний і трансформаційний підходи до взаємодії з організацією. Транзакційний — це ресурсно-орієнтований підхід, а трансформаційний — визначення амбітних, важкодосяжних цілей та організація команди навколо них з метою їх реалізації.
Моє авторське бачення моделі стратегічного лідерства полягає у прокладанні шляху ведення організації необхідними системними елементами, які складаються у гармонійну стратегічну мелодію :
Зазначена вище модель має претензію на усвідомлення «цілого», на базі якого розробляються довгострокові стратегічні рішення.
Володимир Павелко ‒ засновник інтелектуальної агенції TransformWISE.
Стаття була розроблена на основі інтелектуального занурення TransformWISE в рамках навчального проекту “СТУДНЯ”.
Сьогодні термін «лідерство» здевальвовано, тому що ми використовуємо його за будь-яких обставин, таким чином втрачаючи сенс. Важливо повернутися до джерел смислів феномену лідерства, щоб зрозуміти його справжню суть.
ІСТОРІЯ ІДЕЙ «ЛІДЕРСТВА»
Наукові підвалини термінології лідерства заклав Арнольд ван Геннеп – французький етнограф, фольклорист, дослідник, антрополог та соціолог. Саме він вперше використав термін «лідерство». Його книга «Обряди переходу» свідчить про дослідження етнографічних правил гри. За словами ван Геннепа, лідерство має ініціалізуватися, передаватися і відбуватися з певними традиціями.
Етимологія слова «лідерство» походить зі староанглійської (Anglo-Saxon Old English – «loedan», «lithan» – «to travel», «to go», «to guide»). Якщо брати сучасну англійську, «lead» – «вести»; «laedere» – «to guide», «to bring forth» – «виношувати».
Відповідником терміну «лідерство» у грецькій мові є «kybernēsis», що означає «управління» і спершу використовувалося в контексті навігації кораблем. Як відомо, Платону належить вислів «друга навігація», яка описує більш складний тип управління — навігація за зірками, на відміну від каботажного плавання у прив’язці до видимих орієнтирів берега. Тож, друга навігація — це спосіб зробити з невизначеного (невидимого) визначене, що і відповідає суті лідерства.
В латині «leader» означає «dux» з подвійним відповідником сьогодні «duke», що означає герцог, князь, дож.
Лідерство — це про майбутнє, «to bring forth», тобто виношувати майбутній бажаний стан.
Цікавість до теми лідерства яскраво ілюструє Web of Science, дослідження, проведене майже за 100-річну історію. Можна побачити, що розквіт інтересу до лідерства припадає на період після 80-х років минулого століття.
Кількість публікацій з тем лідерства, 1923-2019. Джерело: Web of Science
У згаданому аналітичному матеріалі, дослідники визначили три часові парадигми мислення про лідерство:
– Перший період дослідження (1923-1960) асоціюється з лідерами як тими, хто веде за собою, працює з майбутнім, досягає результатів та вміє ефективно комунікувати власну візію.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
– Другий період дослідження (1990-2009) проявляє ускладнення феномену лідерства, що полягає у визначенні трансформаційних та транзакційних елементів лідерства.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
– Третій період дослідження (2010-2019) триває останні 10 років, складність взаємозвʼязків ще більш поглиблюється. Лідерство асоціюють з досягненням результатів та управлінням ідеєю.
Джерело: The Research Topics of Leadership: Bibliometric Analysis from 1923 to 2019, Samul J., 2020
МОДЕЛІ ЛІДЕРСТВА
Продивившись 10 найвідоміших наукових журналів, що розглядають теми соціології та психології, можна сформувати наступну картину зацікавленості темою лідерства у новому тисячолітті. Найбільшу кількість публікацій має журнал «Leadership Quarterly» (442 шт.) і якщо згрупувати результати досліджень, то отримаємо усталені уявлення про моделі лідерства та теорії, що виринають.
Leadership Theory and Research in the New Millennium: Current Theoretical Trends and Changing Perspectives,Leadership Quarterly, 2013
У категорії «визнані теорії лідерства» найбільшу долю займають неохаризматичні теорії — 39%, до яких відносяться й ідеї трансформаційного лідерства, однієї з найбільш впливових теорій в історії. Неохаризматичні теорії комунікують важливість візійного підходу. Друге місце по популярності займає стратегічне лідерство — 22%, яке фокусує свою увагу на «веденні організації» (процес стратегування), у відмінності до інших теорій, які розглядають «ведення людей».
Ще одне дослідження (A Network Analysis of Leadership Theory. The infancy of integration) охоплює результати за останні 120 років. Здобутком зазначеної роботи є визнання 49 теорій лідерства, прокладання взаємозвʼязків між ними та формування найбільш впливових 6 моделей лідерства:
- харизматичне;
- трансформаційне;
- стратегічне;
- лідерство різноманіття;
- розподілене лідерство;
- теорія рис у лідерстві.
Перші згадки про харизматичністьу лідерстві відноситься ще до I століття нашої ери, коли Святий Павло у своїх листах використовував слово «харизма», що має релігійний характер (грец. χάρισμα, «милість, божественний дар, благодать»). Елемент харизми дуже часто зазначають, щоб пояснити феномен лідерства.
Трансформаційне лідерство— найвпливовіший тип лідерства. На відміну від харизматичного лідерства, що привертає увагу до особистості, трансформаційне лідерство вказує на харизму ідеї. Якщо в харизматичному лідерстві людина веде, то в трансформаційному веде ідея, візія.
Стратегічне лідерство і лідерство різноманіття. Важливі теорії сьогодення, особливо коли маємо на увазі гендерні підходи, не навʼязування своїх поглядів у релігійному аспекті та про право вибору.
Розподілене лідерство— делегування та визначення груп, що будуть відповідати за розв’язання певного питання. У підґрунті стоять підходи проєктного менеджменту, коли виділяють групи, видають задачі, визначають відповідальних власників бізнес-процесу.
Теорія рис лідерства є однією з найдавніших. У ХІХ столітті цей феномен розглядали через призму божественного дару, зокрема в рамках теорії «величної людини», визначаючи, якими рисами вона володіє. У першій половині XX століття, після 20 років ґрунтовного аналізу, дійшли висновку, що не існує конкретних рис лідера. Також, цікаво, що сьогодні інтерес до теорії рис знову відродився в науковому товаристві.
Повертаючись до теми харизми: харизма — це «іскра Божа», щось, що передається людині ззовні. У греків існував релігійний культ харити, цей феномен латиною був перекладений як «грація». Служницями у згаданому релігійному культі були вродливі жінки, від яких неможливо було відірвати очей: Єфросинія, Талія та Аглая (добродумна, квітуча й блискуча). Вплив вроди наведених жінок можна порівняти з впливом харизми лідера, який важко раціонально обґрунтувати.
Харизматичне лідерство як соціальний феномен вперше використав німецький соціолог Макс Вебер. У своїй книзі «Протестантський дух і етика капіталізму» він досліджував феномен, чому різні релігійні течії мають різні результати. Вебер зосередився на трьох вимірах харизматичного лідерства:
– Реляційний. Яким чином вибудовуються відносини між лідером та послідовником, які зовнішні соціальні фактори впливають на лідера і що формує стійкий емоційний зв’язок.
– Психологічний. Внутрішні якості лідера.
– Соціальний. Зовнішні фактори, що впливають на лідера.
Революцію в розумінні феномена лідерства було зроблено на початку 70-х років з виникненням теорії лідерства служіння. Висуванцем теорії був Роберт Грінліф, генеральний директор компанії AT&T, який звернув увагу на сім цінностей лідерства служіння.
Модель трансформаційного лідерства не можна розглядати окремо без теорії транзакційного лідерства (від слова «транзакція»). Трансформаційне лідерство не скасовує, а скоріше інтегрує підхід транзакційного, який полягає у чіткому обміні цінностями: я прошу тебе щось зробити й натомість сплачую обумовлену винагороду. Тобто відбувається транзакція за очікувані результати.
Теорія трансформаційного лідерства стверджує, що для досягнення результатів, які перевищують очікування, варто звертати увагу на обмін транзакцією, як гігієнічний рівень, при цьому сила розділеної ідеї мультиплікує очікуваний результат.
Сама модель трансформаційного лідерства інтегрує у своєму підході чотири елементи, які спроможний організувати й комунікувати лідер:
- Візія і розділення зашитого в неї сенсу ключовими учасниками організації.
- Рольова модель, як спосіб ідеалізованого впливу на дії послідовників.
- Інтелектуальна стимуляція, як спосіб розвитку спроможностей особистості виходу за рамки.
- Індивідуальний підхід, що враховує особливості кожного з членів команди.
- Використання зазначених вище елементів в синергії, надає можливість команді досягати результатів, які перевищують першочергові очікування.
Використання зазначених вище елементів в синергії надає можливість команді досягати результатів, які перевищують першочергові очікування.
Теорія трансформаційного лідерства надала поштовх у розвитку наступної моделі — автентичного лідерства, що складається з п’яти елементів:
- Надмета або пристрасть, до реалізації, до якої варто тягнутися;
- Емпатія— можливість розуміння і взаємодії з командою;
- Відносини — спроможність вибудування результативних стосунків;
- Самодисципліна— про характер системних дій;
- Цінності, які створюють фундамент ухвалення управлінських рішень.
На відміну від автентичного та трансформаційного, які говорять про ведення всередині організації, стратегічне лідерство фокусується на тому, як вести саму організацію задля досягнення надмети. В стратегічному лідерстві використовуються транзакційний і трансформаційний підходи до взаємодії з організацією. Транзакційний — це ресурсно-орієнтований підхід, а трансформаційний — визначення амбітних, важкодосяжних цілей та організація команди навколо них з метою їх реалізації.
Моє авторське бачення моделі стратегічного лідерства полягає у прокладанні шляху ведення організації необхідними системними елементами, які складаються у гармонійну стратегічну мелодію :
Зазначена вище модель має претензію на усвідомлення «цілого», на базі якого розробляються довгострокові стратегічні рішення.
