Парадокс процвітання
Матеріал підготовлений на основі виступу бізнесмена, волонтера та координатора номінаційного проєкту «Історичний центр Одеси», який включили до списку ЮНЕСКО у січні 2023 року Ніки Вікнянського на «Sophos. Joint. Cyber 3.0».
У світі, де традиційні підходи до розвитку часто не спрацьовують, де донорські програми мільярдних інвестицій не гарантують процвітання, а технологічні прориви приходять не звідки їх очікують, особливого значення набувають рішення, що лише, на перший погляд, здаються нестандартними, але мають глибоке теоретичне обґрунтування.
Ніка Вікнянський — одеський підприємець, який упродовж останніх років реалізував кілька масштабних стратегічних проєктів: від переведення центру Одеси під охорону ЮНЕСКО до організації найбільшого в Україні волонтерського хабу в перші дні війни. Його підхід до складних систем базується на глибокому розумінні механізмів інновацій та їхнього впливу на суспільство.
Кореляція vs Каузальність: уроки історії
Тисячі років люди вірили, що для того, щоб літати треба мати крила та пір’я. Винахід закону Бернуї розкрив нам очі на причини виникнення підіймальної сили, а брати Райт дали крила всім. Це яскравий приклад того, як розуміння каузальності (причинно-наслідкових зв’язків) змінює світ кардинальніше за простий аналіз кореляції.
У контексті розвитку країн ми часто плутаємо кореляцію з каузальністю. Бачимо фасади, що обвалюються, погану освіту, погану медицину, погані дороги, нестачу грошей, корупцію та нестачу прозорості в управлінні — і думаємо, що реконструкція, будівля шкіл, нові госпіталі, ремонт доріг, антикорупційна інфраструктура (НАБУ, ВАКС), нові заборони та закони автоматично приведуть до процвітання. Але це лише кореляція — ознаки бідності, а не її причини.
Від теорії до української практики
Пошук відповідей привів до ідей гарвардського професора Клейтона Крістенсена — одного з найвпливовіших теоретиків інновацій сучасності. Знайомство з його роботами під час навчання у Києво-Могилянській бізнес-школі переросло у спробу особисто навчатися у професора в Гарварді. Хоча планам завадила пандемія, а згодом смерть Крістенсена у 2020 році, онлайн-курс «Disruptive Strategy» відкрив доступ до революційних ідей про природу процвітання.
Книга «Парадокс процвітання», що стала останньою роботою професора, виявилася особливо актуальною для України. Після початку повномасштабного вторгнення, спостерігаючи численні форуми та конференції з відбудови, стало очевидним: домінує централізований підхід — «влада отримує гроші, відбудовує, розподіляє». Але де в цій схемі місце для справжніх драйверів розвитку — інновацій та підприємництва?
Саме тому ця книга мала з’явитися українською мовою. Не просто як переклад, а як інструмент змін. Мета була амбітною: забезпечити наявність цих ідей на столі кожного, хто приймає рішення — від депутатів до міністрів. У цьому благородному намірі знайшовся справжній соратник — Ярослав Рущишин, який виявився великим фанатом ідей Клейтона Крістенсена й особисто поширив щонайменше 50 книжок серед депутатів Верховної Ради. Презентації за матеріалами книги пройшли у ключових міністерствах, адже розуміння природи справжнього процвітання критично важливе для країни, що прагне зробити стрибок з рівня середнього доходу до справжнього добробуту.
Основи економічного зростання
Економічне зростання неможливе без інновацій. Це помітив ще Йозеф Шумпетер, який працював професором у Чернівецькому університеті й в 1917 році почав писати книгу «Соціалізм, капіталізм та демократія», де вперше описав поняття «творчого руйнування» (disruptive creation).
Дослідження Мозеса Абрамовица (1870-1950) показало, що лише 15% економічного зростання США забезпечували ресурси (гроші, люди, копалини тощо), а 85% — інновації.
World Development Research Світового банку у 2024 році присвятив дослідження країнам середнього доходу, до яких належить і Україна. Висновок: країни швидко досягають рівня середнього доходу, але лише одиниці роблять стрибок до процвітання. І саме інновації є тим, чого не вистачає для цього стрибка.
Процвітання — це процес, завдяки якому все більше людей у регіоні споживають економічні, соціальні та політичні блага. Ключове слово — «споживають», що означає добровільний вибір, а не примусовий розподіл.
Розподіл не працює, оскільки не створює споживання. Споживання — це добровільний акт, що відрізняє процвітаючі країни від просто багатих, де гроші розподіляються централізовано, але люди не мають доступу до справжнього вибору.
Є чотири основні проблеми, чому хтось не споживає:
- Відсутність продукту — його просто немає.
- Час — процес занадто довгий.
- Ціна — занадто дорого.
- Складність — занадто складно.
Інновації покликані розв’язувати ці проблеми, перетворюючи тих, хто не споживає на споживачів.
За визначенням Клейтона Крістенсена, інновація це далеко не завжди винахід, скоріше, це процеси за допомогою яких організації перетворюють працю, капітал, матеріали та інформацію на продукти й послуги більшої цінності.
Три типи інновацій
Клейтон Крістенсен виділив три типи інновацій:
- Інновації ефективності. Можуть зменшувати кількість робочих місць та збільшують грошовий потік компаній. Головний споживач — власник бізнесу. Приклад: автоматизація виробництва або аутсорс в країни з дешевим виробництвом.
- Підтримуючі інновації. Роблять хороші продукти кращими, можуть збільшувати частку ринку та створюють невелике зростання. Головний споживач — існуючий клієнт. Приклад: нова версія iPhone.
- Ринкотворчі інновації. Роблять продукти доступними фінансово та фізично, зрозумілими та зручними, збільшують кількість робочих місць, створюють нові ринки та орієнтуються на НЕспоживачів, перетворюють їх на нових споживачів. Приклад: автомобіль Генрі Форда.
Ринкотворчі інновації мають кілька ключових характеристик:
- Базуються на технологіях, що вже існують — не потребують нових винаходів.
- Приходять несподівано — не від великих гравців ринку.
- Створюють нову ланку цінності.
- Роблять продукт доступним (affordable) і легким у використанні (accessible).
- Змінюють культуру споживання та культуру в цілому.
Прикладів таких інновацій достатньо як в історичному розрізі, так і в сьогоденні.
Персональний комп’ютер: мейнфрейми коштували понад мільйон доларів, були складними та недоступними. IBM створив персональний комп’ютер за кілька тисяч доларів з дружнім інтерфейсом, що дозволило мільйонам людей стати користувачами.
Меблі з ДСП: колись меблі робили вручну з дерева — це було дорого і довго. Винахід ДСП у 1948 році дозволив кожній родині мати меблі вдома.
Кавові машини: від професійних машин бариста до капсульних машин для дому — технологія еспресо стала доступною мільйонам.
FPV-дрони, які базувалися на технологіях, що вже існували та прийшли не від традиційних виробників зброї, кардинально знизили вартість (з десятків тисяч до 500 доларів) та змінили культуру ведення війни.
Додаток «Дія» — ідеальний приклад державної ринкотворчої інновації. Додаток не намагався побороти корупцію прямо, зробив державні послуги доступними (affordable) і простими (accessible), прийшов з іншого ринку (цифрових технологій) та створив нову цінність для споживачів демократії.
Теорія Jobs to be Done
Центральна концепція Крістенсена: люди «наймають» продукти для виконання певної роботи.
Кейс з молочним коктейлем McDonald’s: дослідження показало, що 40% коктейлів купують вранці люди, які їдуть на роботу. Їм потрібен густий, калорійний напій, який можна споживати протягом 40-хвилинної поїздки. Для дітей в обід потрібен зовсім інший продукт — швидкий і невеликий. Розуміння цих різних «потреб» привело до збільшення продажів на 300%.
Практичні рішення для України
Проблема паркування. У Сеулі розв’язали проблему паркування через карусельні паркінги у дворах із «зеленим тарифом» — інноваційне рішення на основі існуючих технологій.
Пожежна безпека в Одесі. Замість боротьби з корупцією та посилення перевірок можна запровадити обов’язкове страхування. Дорога страховка мотивуватиме девелоперів інвестувати в пожежну безпеку.
Доступне житло. Дослідження показало потенціал іпотечного ринку на 145 мільярдів доларів. Люди готові платити 10 тисяч гривень за іпотеку (стільки вони зараз платять за оренду), але потребують житла «під ключ» — без необхідності додаткових витрат на ремонт.
Роль держави та бізнесу
За словами нобелівського лауреата Рональда Коуза, ринок — це створення, а не знахідка. Ринок потрібно створювати.
Клейтон Крістенсен визначив роль кожного: ринкотворчі інноватори запалюють полум’я, а уряд може роздмухувати багаття.
Уряд за природою не може бути інноваційним, оскільки має монополію і не стикається з конкуренцією. Інноваційними мають бути люди, а уряд — це помічати й підтримувати.
Природа інновацій — у кризі та конкуренції. Без конкуренції немає стимулу до інновацій. Процвітання країни залежить не від розподілу ресурсів, а від створення умов для ринкотворчих інновацій, які перетворюють НЕспоживачів на споживачів, створюючи нові ринки та робочі місця.
Україна має всі можливості для такого стрибка — потрібно лише правильно застосовувати принципи ринкотворчих інновацій у всіх сферах: від державного управління до бізнесу.
Матеріал підготовлений на основі виступу бізнесмена, волонтера та координатора номінаційного проєкту «Історичний центр Одеси», який включили до списку ЮНЕСКО у січні 2023 року Ніки Вікнянського на «Sophos. Joint. Cyber 3.0».
У світі, де традиційні підходи до розвитку часто не спрацьовують, де донорські програми мільярдних інвестицій не гарантують процвітання, а технологічні прориви приходять не звідки їх очікують, особливого значення набувають рішення, що лише, на перший погляд, здаються нестандартними, але мають глибоке теоретичне обґрунтування.
Ніка Вікнянський — одеський підприємець, який упродовж останніх років реалізував кілька масштабних стратегічних проєктів: від переведення центру Одеси під охорону ЮНЕСКО до організації найбільшого в Україні волонтерського хабу в перші дні війни. Його підхід до складних систем базується на глибокому розумінні механізмів інновацій та їхнього впливу на суспільство.
Кореляція vs Каузальність: уроки історії
Тисячі років люди вірили, що для того, щоб літати треба мати крила та пір’я. Винахід закону Бернуї розкрив нам очі на причини виникнення підіймальної сили, а брати Райт дали крила всім. Це яскравий приклад того, як розуміння каузальності (причинно-наслідкових зв’язків) змінює світ кардинальніше за простий аналіз кореляції.
У контексті розвитку країн ми часто плутаємо кореляцію з каузальністю. Бачимо фасади, що обвалюються, погану освіту, погану медицину, погані дороги, нестачу грошей, корупцію та нестачу прозорості в управлінні — і думаємо, що реконструкція, будівля шкіл, нові госпіталі, ремонт доріг, антикорупційна інфраструктура (НАБУ, ВАКС), нові заборони та закони автоматично приведуть до процвітання. Але це лише кореляція — ознаки бідності, а не її причини.
Від теорії до української практики
Пошук відповідей привів до ідей гарвардського професора Клейтона Крістенсена — одного з найвпливовіших теоретиків інновацій сучасності. Знайомство з його роботами під час навчання у Києво-Могилянській бізнес-школі переросло у спробу особисто навчатися у професора в Гарварді. Хоча планам завадила пандемія, а згодом смерть Крістенсена у 2020 році, онлайн-курс «Disruptive Strategy» відкрив доступ до революційних ідей про природу процвітання.
Книга «Парадокс процвітання», що стала останньою роботою професора, виявилася особливо актуальною для України. Після початку повномасштабного вторгнення, спостерігаючи численні форуми та конференції з відбудови, стало очевидним: домінує централізований підхід — «влада отримує гроші, відбудовує, розподіляє». Але де в цій схемі місце для справжніх драйверів розвитку — інновацій та підприємництва?
Саме тому ця книга мала з’явитися українською мовою. Не просто як переклад, а як інструмент змін. Мета була амбітною: забезпечити наявність цих ідей на столі кожного, хто приймає рішення — від депутатів до міністрів. У цьому благородному намірі знайшовся справжній соратник — Ярослав Рущишин, який виявився великим фанатом ідей Клейтона Крістенсена й особисто поширив щонайменше 50 книжок серед депутатів Верховної Ради. Презентації за матеріалами книги пройшли у ключових міністерствах, адже розуміння природи справжнього процвітання критично важливе для країни, що прагне зробити стрибок з рівня середнього доходу до справжнього добробуту.
Основи економічного зростання
Економічне зростання неможливе без інновацій. Це помітив ще Йозеф Шумпетер, який працював професором у Чернівецькому університеті й в 1917 році почав писати книгу «Соціалізм, капіталізм та демократія», де вперше описав поняття «творчого руйнування» (disruptive creation).
Дослідження Мозеса Абрамовица (1870-1950) показало, що лише 15% економічного зростання США забезпечували ресурси (гроші, люди, копалини тощо), а 85% — інновації.
World Development Research Світового банку у 2024 році присвятив дослідження країнам середнього доходу, до яких належить і Україна. Висновок: країни швидко досягають рівня середнього доходу, але лише одиниці роблять стрибок до процвітання. І саме інновації є тим, чого не вистачає для цього стрибка.
Процвітання — це процес, завдяки якому все більше людей у регіоні споживають економічні, соціальні та політичні блага. Ключове слово — «споживають», що означає добровільний вибір, а не примусовий розподіл.
Розподіл не працює, оскільки не створює споживання. Споживання — це добровільний акт, що відрізняє процвітаючі країни від просто багатих, де гроші розподіляються централізовано, але люди не мають доступу до справжнього вибору.
Є чотири основні проблеми, чому хтось не споживає:
- Відсутність продукту — його просто немає.
- Час — процес занадто довгий.
- Ціна — занадто дорого.
- Складність — занадто складно.
Інновації покликані розв’язувати ці проблеми, перетворюючи тих, хто не споживає на споживачів.
За визначенням Клейтона Крістенсена, інновація це далеко не завжди винахід, скоріше, це процеси за допомогою яких організації перетворюють працю, капітал, матеріали та інформацію на продукти й послуги більшої цінності.
Три типи інновацій
Клейтон Крістенсен виділив три типи інновацій:
- Інновації ефективності. Можуть зменшувати кількість робочих місць та збільшують грошовий потік компаній. Головний споживач — власник бізнесу. Приклад: автоматизація виробництва або аутсорс в країни з дешевим виробництвом.
- Підтримуючі інновації. Роблять хороші продукти кращими, можуть збільшувати частку ринку та створюють невелике зростання. Головний споживач — існуючий клієнт. Приклад: нова версія iPhone.
- Ринкотворчі інновації. Роблять продукти доступними фінансово та фізично, зрозумілими та зручними, збільшують кількість робочих місць, створюють нові ринки та орієнтуються на НЕспоживачів, перетворюють їх на нових споживачів. Приклад: автомобіль Генрі Форда.
Ринкотворчі інновації мають кілька ключових характеристик:
- Базуються на технологіях, що вже існують — не потребують нових винаходів.
- Приходять несподівано — не від великих гравців ринку.
- Створюють нову ланку цінності.
- Роблять продукт доступним (affordable) і легким у використанні (accessible).
- Змінюють культуру споживання та культуру в цілому.
Прикладів таких інновацій достатньо як в історичному розрізі, так і в сьогоденні.
Персональний комп’ютер: мейнфрейми коштували понад мільйон доларів, були складними та недоступними. IBM створив персональний комп’ютер за кілька тисяч доларів з дружнім інтерфейсом, що дозволило мільйонам людей стати користувачами.
Меблі з ДСП: колись меблі робили вручну з дерева — це було дорого і довго. Винахід ДСП у 1948 році дозволив кожній родині мати меблі вдома.
Кавові машини: від професійних машин бариста до капсульних машин для дому — технологія еспресо стала доступною мільйонам.
FPV-дрони, які базувалися на технологіях, що вже існували та прийшли не від традиційних виробників зброї, кардинально знизили вартість (з десятків тисяч до 500 доларів) та змінили культуру ведення війни.
Додаток «Дія» — ідеальний приклад державної ринкотворчої інновації. Додаток не намагався побороти корупцію прямо, зробив державні послуги доступними (affordable) і простими (accessible), прийшов з іншого ринку (цифрових технологій) та створив нову цінність для споживачів демократії.
Теорія Jobs to be Done
Центральна концепція Крістенсена: люди «наймають» продукти для виконання певної роботи.
Кейс з молочним коктейлем McDonald’s: дослідження показало, що 40% коктейлів купують вранці люди, які їдуть на роботу. Їм потрібен густий, калорійний напій, який можна споживати протягом 40-хвилинної поїздки. Для дітей в обід потрібен зовсім інший продукт — швидкий і невеликий. Розуміння цих різних «потреб» привело до збільшення продажів на 300%.
Практичні рішення для України
Проблема паркування. У Сеулі розв’язали проблему паркування через карусельні паркінги у дворах із «зеленим тарифом» — інноваційне рішення на основі існуючих технологій.
Пожежна безпека в Одесі. Замість боротьби з корупцією та посилення перевірок можна запровадити обов’язкове страхування. Дорога страховка мотивуватиме девелоперів інвестувати в пожежну безпеку.
Доступне житло. Дослідження показало потенціал іпотечного ринку на 145 мільярдів доларів. Люди готові платити 10 тисяч гривень за іпотеку (стільки вони зараз платять за оренду), але потребують житла «під ключ» — без необхідності додаткових витрат на ремонт.
Роль держави та бізнесу
За словами нобелівського лауреата Рональда Коуза, ринок — це створення, а не знахідка. Ринок потрібно створювати.
Клейтон Крістенсен визначив роль кожного: ринкотворчі інноватори запалюють полум’я, а уряд може роздмухувати багаття.
Уряд за природою не може бути інноваційним, оскільки має монополію і не стикається з конкуренцією. Інноваційними мають бути люди, а уряд — це помічати й підтримувати.
Природа інновацій — у кризі та конкуренції. Без конкуренції немає стимулу до інновацій. Процвітання країни залежить не від розподілу ресурсів, а від створення умов для ринкотворчих інновацій, які перетворюють НЕспоживачів на споживачів, створюючи нові ринки та робочі місця.
Україна має всі можливості для такого стрибка — потрібно лише правильно застосовувати принципи ринкотворчих інновацій у всіх сферах: від державного управління до бізнесу.
