Стаття була розроблена на основі інтелектуального занурення TransformWISE в рамках навчального проекту “СТУДНЯ”.

Гліб Ушаков – архітектор-дизайнер, кандидат наук, доцент кафедри основ архітектури та архітектурного проєктування київського національного університету будівництва та архітектури. 10 років працював архітектором КиївЗНДІЕП (київського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цивільному будівництву).

Процес розвитку архітектури – це впровадження і реалізація архітектурних ідей, які є послідовними та різноманітними по формі. Реалізація сучасних архітектурних ідей розпочалась у XIX столітті, і на відміну від історичної архітектури, яка є еволюційною та послідовною за формою, сучасна – є більш різноманітною і в той же час менш адаптованою до життя, менш практичною та естетичною, але більш авторською та інженерною.

Культурний розвиток людства це послідовність різноманітних явищ, різних культур, етносів, держав, періодів та архітектурних стилів. А інженерний та технологічний розвиток це про лінійну послідовність, яка рухалась безперервно та поступово протягом останніх 20ти тисяч років. Об’єднує кожен з цих векторів розвитку – глобальна планетарна цивілізація, яка розвивалась як технологічна. Проблематика полягала в тому, що технологічний розвиток відбувався незбалансовано, що і призвело до того, що архітектура перейшла від послідовності естетичних стилів до послідовності впроваджень поширених технологічних інновацій в будівництві. Що і є зараз основою сучасної архітектури, якаінженерна, а історична архітектура залишилась стильовою.  

Існує певний світ ідей, як загальне інформаційне поле для всього людства,  який має свій початок ще з неписемних часів. Наприклад, як світ античних ідей та ноосфера Вернадського, це не щось метафізичне, а цілком фізичні явища. Також і світ ідей загальної концепції архітектури – це сукупність матеріальних носіїв інформаційного поля та людей, які в певні проміжки часу мислять про архітектуру.

Це інформаційне поле архітектурних ідей має безліч задумів, але з певних причин не всі вони впроваджені, розроблені, або реалізовані. Кожен суб’єкт може взяти з цього поля будь-які ідеї, так само як і поповнити його новими. Останнім часом є певна тенденція на створення концептів на яких можна заробити. І ці концепти можуть як масово популяризуватись, так і засмічувати інформаційне поле. Такі архітектурні фантазії, концепти та ідеї називають паперовою архітектурою, це візуальні розробки митців на тему альтернативної архітектури. Альтернативної архітектури, яка відірвана від будь-якої реальної задачі, однак, яка стає особливим напрямом і твором архітектурного мистецтва.

Якщо розглядати такі проекти з точки зору системного аналізу, можна зрозуміти як ними оперувати. В першу чергу, слід звернути увагу на керуючий шар системи, який існує в будь-якій сфері діяльності, це ті хто приймають рішення та задають певного роду свої правила гри. Це можуть бути власники архітектурних бюро, будівельні компанії, архітектори та провідні фахівці. Керуючий шар системи має вплив на всю сучасну архітектуру, визначаючи її рух та розвиток. Яскравим прикладом є Заха Хадід, яка створювала нові тенденції сучасної архітектури, які живуть навіть після її смерті. Рекомендовано аналізувати системні підходи, найбільш відомих людей із архітектурної сфери, слідкувати за розвитком їх ідей, читати інтерв’ю архітекторів, статті про розвиток архітектури. Головне аналізувати першоджерела, і тоді деталі стануть більш зрозумілими, щоб зрозуміти загальну стратегію архітектури.

Архітектура, яку досліджували з часів постмодернізму другої половини 20го ст. є культурним явищем, до якого можна підходити як до своєрідного тексту, що ілюзорно переконує, що ми його розуміємо з першого погляду. Хоча насправді, недостатньо першого погляду для повного розуміння концептуальної архітектури. Тришаровий метод читання доводить, що у звичайному тексті є середній шар, це сам текст, який ми читаємо і який можна посилити двома шарами для того, щоб краще усвідомити текст.

У верхньому шарі можна активізувати яскраві образні асоціації, вони дозволяють зв’язати текст з власним досвідом і краще його запам’ятати. А якщо ще паралельно з читанням ловити сутність, яка закладена в підтексті, а це сенси та ідеї, то можна слідкувати, виявляти та знаходити реальний шар задуму. Тришаровий метод читання, Гліб Ушаков порівнює із розумінням того що закладено всередину підтексту архітектури. Бо в ній присутні внутрішні сенси і ідеї,  та зовнішні частини задуму. Чим і займається архітектурна евристика, наука, яка розробляє методологію для створення новизни в архітектурі та архітектурних інноваціях. В архітектурній евристиці є прикладна сфера – управління ідеями, що схоже на управління ідеями у винахідництві, це можна представити як конструювання думок. Це робота з уявою, створення схематичних малюнків на папері, абстрактні роздуми з поєднанням непоєднуваного, перенос ідей з однієї сферу в іншу.

Сильний приклад, де можна побачити в дії роботу поєднання ідей в архітектурі, і який поклав початок  розвитку сучасної архітектури. В 1867 році винайшли залізобетон, хоча окремо і метал, і бетон винайдені значно раніше. Але доти нікому не спадало на думку об’єднати ці матеріали разом в одному об’єкті, що в результаті дало новий ефект. Метал має властивості на згин, а бетон на тиск і таким чином залізобетон поєднуючи ці властивості працює ефективніше.Ще одним яскравим прикладом є Кришталевий палац у Лондоні. Споруда, ідею якої створив та втілив Джозеф Пекстон у 1851 році. Це поєднання металевого каркасу зі склом, що до того використовувалось лише для створення оранжерей. А Джозеф переосмислив та переніс ідею маленької оранжереї у велику архітектуру з більшими можливостями для людей.

Ейфелева вежа також була революцією, її створення стало трансформаційною ідеєю в іншому застосуванні. Густав Ейфель вирішив за основу взяти конструкцію мосту з металевого чавунного каркасу, поставивши її вертикально. Це потім сприяло створенню хмарочосів, яку у 1880х роках реалізувала Чиказька Архітектурна Школа. А саме ідея поєднання різних підходів, поєднання інновацій металевого каркасу, системи безпечного ліфта та технологію водонапірного нагнітача.

Ще один приклад – переносу біоніки, природного явища в архітектуру, це Павільйон Німеччини на Всесвітній виставці ЕКСПО у 1967 році в Монреалі, яку реалізував Отто Фрея. Ідея виникла в Отто Фрейма завдяки дослідженню як павуки плетуть павутиння на кущах та деревах. Завдяки перенесенню природного процесу в сучасну архітектуру, Фрей винайшов тентові висячі конструкції на каркасних елементах.

Шляхів створення новизни в архітектурі має кілька основних напрямів,  це нові технології матеріалів, конструкцій, інженерних рішень; нові технології проєктування; нові функції і нові композиції та форми. Та основні терміни, якими користуються в сучасній архітектурі, це:  концепція – внутрішні ідеї і методи створення архітектури та морфологія – зовнішній вигляд, форма та геометрія архітектури.

Сьогодні існує 5 складових, щоб пояснити будь-який архітектурний об’єкт (зображено на схемі). Два з них основні – це концепція та технології, на базі яких впроваджують ідеї. Архітектурний об’єкт існує тоді коли є певний простір з керованими властивостями, що відрізняються від зовнішнього середовища. Як тільки ми починаємо керувати якоюсь частиною простору, не важливо як – димом, камінням, чи фізичним полем, важливо саме те, що в середині існуватимуть інші властивості ніж зовні. Так і визначається існування архітектури та пояснюється чим відрізняється скульптура від архітектурного об’єкта.

Сьогодні основою з якої складається сучасна архітектура є група ідей в композиції, які винаходять нові форми. Технології уповільнюються останні десятиліття, але ми бачимо стрімкий розвиток нових форм , які можна назвати – ідеями вільної композиції. Ідея вільної композиції – це архітектура,  форма, якої може бути нецілісною, неправильною, нерегулярною, а у вільному поєднанні вільних частин в загальній сукупністі. І за рахунок психології, ми сприймаємо сукупність як цілісність. Однак, якщо традиційна архітектура цілісна і ми бачимо її як замкнений обʼєм, то споруди з вільною композицією сприймають як сукупність окремих поверхонь, частин та елементів. Ці елементи почали з’являтись в 20 столітті під час авангардизму. В цей період архітектура вийшла в ще більшу свободу форми. Розглядаючи архітектурні приклади, може спасти на думку, що все вийшло у хаос, але насправді це вихід на складну, упорядковану композицію нового рівня. Це дуже складна та дуже експресивна композиція, яка має свою внутрішню закономірність, яка складніша за традиційну архітектуру, де є головне і другорядне.

Френк Гері, Центр здоров’я мозку Лу Руво,2010 p. Лас-Вегас.

Френк Гері, Готель Маркес де Ріскаль 2006 p. Провінція Ла Ріоха, Іспанія.