Сестри доріг
Світлана Стреляна
Жінка в «чоловічій» професії
Розділення на «чоловічі» та «жіночі» професії глибоко вкорінене у нашому суспільстві. Проте час, обставини та люди вносять свої корективи. Саме такою людиною є Світлана Стреляна – директорка з розвитку та співвласниця логістичного оператора рефрижераторних перевезень ТДВ «АТП-16363». У суто чоловічому бізнесі вантажних перевезень, компанія Світлани має жінок-засновниць та 30% працівниць.
Через війну в Україні, мобілізацію та демографічні зміни, важливо інтегрувати жінок у нові сфери самореалізації та розмити межі між «чоловічими» та «жіночими» професіями. Компанія Світлани Стреляної вже точково працює над цим завданням і впроваджує ініціативу «Жінка за кермом вантажівки».
Ключові етапи розвитку бізнесу
Компанія ТДВ «АТП-16363» була заснована 1984 році у Харкові, а її директором став Михайло Стреляний. Після розпаду СРСР компанія трансформувалася у відкрите акціонерне товариство й першим її успіхом стала співпраця з Роганським пивзаводом, а згодом і з компанією «Вольво Україна».
Економічна криза 1998 року змусила бізнес шукати нові шляхи сталого розвитку. В результаті ефективної роботи компанії та її надійна репутація дозволили залучити нового стратегічного клієнта, компанію «Філіп Морріс Україна».
У 2006 році директор ТДВ «АТП-16363» приймає ключове стратегічне рішення – призначити свою доньку Світлану Стреляну Головою Правління компанії, реалізувавши таким чином задум створення сімейного бізнесу.
Криза 2008 року спонукала компанію до нового стратегічного рішення – сфокусувати бізнес на вільній ніші – холодній логістиці та розгалуження клієнтського портфеля («Лакталіс», «Вімм-Білль-Данн», «Сандора» та «PepsiCo Україна»).
Після смерті Михайла Стреляного у 2018 році 40% бізнесу переходить до Світлани, яка розпочинає стратегію трансформації бізнесу з сімейного менеджменту у професійний.
Контекст формування задуму
Працюючи у «не жіночому» бізнесі, Світлана Стреляна завжди відчувала патріархальний тиск. Ідея жінки-лідерки, жінки-особистості зароджувалася з побутової дійсності ще в дев’яностих роках. Починаючи з неадекватного сприйняття молодої жінки за кермом автівки до темношкірої жінки, що водить рожеву вантажівку в США, як візуальний образ втілення ідеї свободи бути різною. Свободи втілити свою мрію без жодних стереотипів та обмежень.
У 2023 році, досліджуючи демографію України, Світлана дійшла висновку, що у суспільства немає іншого виходу, ніж шукати зміни парадигми, чим може займатися жінка. Поточний прогноз інституту демографії зазначає, що від 40% до 60% українських шістнадцятирічних хлопців не доживуть до пенсійного віку.
Разом з тим, в Україні через війну та мобілізацію все більше жінок йде у «чоловічі» професії. За даними Державної служби зайнятості найбільше труднощів з підбором працівників на роботу у 2023 році виникло саме через дефіцит кадрів та мобілізацію.
Інфографіка: dcz.gov.ua
Також на ринок праці вплинула міграція тих чоловіків, хто зміг виїхати з України й не повернулися, та ті чоловіки, які опинився в окупації.
В Державній службі зайнятості відмічають, що все важче стає «закрити» вакансії за професіями, на які раніше більше йшли чоловіки. Серед них будівельники, водії, електрогазозварники, слюсарі, електромонтери.
Можлива реалізація задуму
Наразі Світлана досліджує проблему і тих, хто з нею працює, а також запит суспільства на жінок у «чоловічих» професіях. Поточний рівень роботи з запитом відбувається на рівні точкових ініціатив та рішень. З’являється реклама про відкритість нетипових вакансій для жінок, публікуються поодинокі кейси жінок, які вже працюють у «чоловічих» професіях.
За словами Світлани, правильний шлях полягає у створенні системи та подоланні спротиву наявних елементів системи, що забезпечує масове залучення жінок у нові сфери самореалізації.
Розвиваючи ідею та способи її втілення виникає розуміння, що проблема існує під впливом чотирьох надсистем:
- Жінка.
- Переосмислення процесів на шляху до свого покликання. Робота з міфодизайном, як трансформація свідомості людей, що навіть не уявляють жінок у незвичних ролях.
- «Прибирання зайвого» – метафора надмірної бюрократії та штучних обмежень, що створює державна регуляція. Наприклад, система отримання дозволів на водіння вантажівками, що не дає реальних навичок і по суті є лише продажем дозвільного «папірця».
- Безбар’єрність для людей без кінцівок. Якщо дивитися на проблему широко, то ця група людей також потребує залучення у сферу.
Прикладом розв’язання проблеми є створена компанією Світлани школа «Донавчання водіїв». Вона дозволяє потенційним водіям, не залежно від їхньої статі, отримати практичні навички водіння вантажними авто та відчути себе в професії у тестовому відрядженні в парі з професійними водіями.
Сьогодні для навчання українських жінок професії водія вантажівки існує єдина ініціатива від шведського фонду Re-skilling. Проєкт забезпечив безоплатне навчання вже 40 жінок.
Можна виділити три основні групи жінок, які шукають можливості опанувати професію водія вантажівки:
- Внутрішньо переміщені особи, які майже все втратили та не мають коштів для забезпечення своєї родини.
- Жінки з віддалених регіонів, де взагалі немає ніякої роботи.
- Жінки, які втратили чоловіків або чоловіки пішли в ЗСУ, але залишилося власне вантажне авто.
Враховуючи ринкові заробітки водіїв вантажівок, професія є гарним соціальним ліфтом для жінок. Однак ідея не буде розвиватися без швидкого входу в професію.
Ініціатива «Жінка за кермом вантажівки» може отримати життя за умови розв’язання наступних проблем:
- Прибрати зайві державні вимоги та обмеження на вхід у професію.
- Поточний дефіцит в Україні складає не менше 30 000 водіїв вантажівок. Треба створити умови, щоб кожна логістична компанія навчала для себе водіїв. Це дозволить кратно збільшити темпи покриття дефіциту.
- Створити суспільний рух без централізованого органу управління та юридичного оформлення. Запропонувати єдину концепцію та соціальну місію. Рух, як креативна мережа регіональних осередків, які за власної ініціативи створюють взаємодію, проєкти та акції впливу на регуляторів, суб’єктів надсистем та інші стримуючі фактори.
- Зробити обов’язковим стандартом вантажні авто на автоматичній коробці передач, що значно пришвидшить навчання.
- Спонукати мережеві заправки до створення окремих умов для особистої гігієни жінок-водійок.
- Залучити регіональних перевізників та СТО до створення мобільних груп усунення технічних несправностей в дорозі (заміна коліс, терміновий ремонт, буксирування та інше).
- Об’єднати зусилля для розв’язання проблеми митних черг на кордонах.
- Розвинути ринок через колаборацію, а не конкуренцію. Це дозволить отримати у рух представників цільових груп впливу.
- Створювати публічні комунікації через партнерів та розкручувати яскравих жінок через історії успіху.
- Налагодити ефективну комунікацію з клієнтами, щоб створити інфраструктуру незалежну від фізичних можливостей водія.
Що важливо врахувати:
- Хто споживач в системі «Жінка за кермом вантажівки»?
- Як може виглядати пропозиція цінності (концепція споживчої цінності) для споживача?
- Як може виглядати система і надсистема для жінки за кермом вантажівки?
Світлана Стреляна
Жінка в «чоловічій» професії
Розділення на «чоловічі» та «жіночі» професії глибоко вкорінене у нашому суспільстві. Проте час, обставини та люди вносять свої корективи. Саме такою людиною є Світлана Стреляна – директорка з розвитку та співвласниця логістичного оператора рефрижераторних перевезень ТДВ «АТП-16363». У суто чоловічому бізнесі вантажних перевезень, компанія Світлани має жінок-засновниць та 30% працівниць.
Через війну в Україні, мобілізацію та демографічні зміни, важливо інтегрувати жінок у нові сфери самореалізації та розмити межі між «чоловічими» та «жіночими» професіями. Компанія Світлани Стреляної вже точково працює над цим завданням і впроваджує ініціативу «Жінка за кермом вантажівки».
Ключові етапи розвитку бізнесу
Компанія ТДВ «АТП-16363» була заснована 1984 році у Харкові, а її директором став Михайло Стреляний. Після розпаду СРСР компанія трансформувалася у відкрите акціонерне товариство й першим її успіхом стала співпраця з Роганським пивзаводом, а згодом і з компанією «Вольво Україна».
Економічна криза 1998 року змусила бізнес шукати нові шляхи сталого розвитку. В результаті ефективної роботи компанії та її надійна репутація дозволили залучити нового стратегічного клієнта, компанію «Філіп Морріс Україна».
У 2006 році директор ТДВ «АТП-16363» приймає ключове стратегічне рішення – призначити свою доньку Світлану Стреляну Головою Правління компанії, реалізувавши таким чином задум створення сімейного бізнесу.
Криза 2008 року спонукала компанію до нового стратегічного рішення – сфокусувати бізнес на вільній ніші – холодній логістиці та розгалуження клієнтського портфеля («Лакталіс», «Вімм-Білль-Данн», «Сандора» та «PepsiCo Україна»).
Після смерті Михайла Стреляного у 2018 році 40% бізнесу переходить до Світлани, яка розпочинає стратегію трансформації бізнесу з сімейного менеджменту у професійний.
Контекст формування задуму
Працюючи у «не жіночому» бізнесі, Світлана Стреляна завжди відчувала патріархальний тиск. Ідея жінки-лідерки, жінки-особистості зароджувалася з побутової дійсності ще в дев’яностих роках. Починаючи з неадекватного сприйняття молодої жінки за кермом автівки до темношкірої жінки, що водить рожеву вантажівку в США, як візуальний образ втілення ідеї свободи бути різною. Свободи втілити свою мрію без жодних стереотипів та обмежень.
У 2023 році, досліджуючи демографію України, Світлана дійшла висновку, що у суспільства немає іншого виходу, ніж шукати зміни парадигми, чим може займатися жінка. Поточний прогноз інституту демографії зазначає, що від 40% до 60% українських шістнадцятирічних хлопців не доживуть до пенсійного віку.
Разом з тим, в Україні через війну та мобілізацію все більше жінок йде у «чоловічі» професії. За даними Державної служби зайнятості найбільше труднощів з підбором працівників на роботу у 2023 році виникло саме через дефіцит кадрів та мобілізацію.
Інфографіка: dcz.gov.ua
Також на ринок праці вплинула міграція тих чоловіків, хто зміг виїхати з України й не повернулися, та ті чоловіки, які опинився в окупації.
В Державній службі зайнятості відмічають, що все важче стає «закрити» вакансії за професіями, на які раніше більше йшли чоловіки. Серед них будівельники, водії, електрогазозварники, слюсарі, електромонтери.
Можлива реалізація задуму
Наразі Світлана досліджує проблему і тих, хто з нею працює, а також запит суспільства на жінок у «чоловічих» професіях. Поточний рівень роботи з запитом відбувається на рівні точкових ініціатив та рішень. З’являється реклама про відкритість нетипових вакансій для жінок, публікуються поодинокі кейси жінок, які вже працюють у «чоловічих» професіях.
За словами Світлани, правильний шлях полягає у створенні системи та подоланні спротиву наявних елементів системи, що забезпечує масове залучення жінок у нові сфери самореалізації.
Розвиваючи ідею та способи її втілення виникає розуміння, що проблема існує під впливом чотирьох надсистем:
- Жінка.
- Переосмислення процесів на шляху до свого покликання. Робота з міфодизайном, як трансформація свідомості людей, що навіть не уявляють жінок у незвичних ролях.
- «Прибирання зайвого» – метафора надмірної бюрократії та штучних обмежень, що створює державна регуляція. Наприклад, система отримання дозволів на водіння вантажівками, що не дає реальних навичок і по суті є лише продажем дозвільного «папірця».
- Безбар’єрність для людей без кінцівок. Якщо дивитися на проблему широко, то ця група людей також потребує залучення у сферу.
Прикладом розв’язання проблеми є створена компанією Світлани школа «Донавчання водіїв». Вона дозволяє потенційним водіям, не залежно від їхньої статі, отримати практичні навички водіння вантажними авто та відчути себе в професії у тестовому відрядженні в парі з професійними водіями.
Сьогодні для навчання українських жінок професії водія вантажівки існує єдина ініціатива від шведського фонду Re-skilling. Проєкт забезпечив безоплатне навчання вже 40 жінок.
Можна виділити три основні групи жінок, які шукають можливості опанувати професію водія вантажівки:
- Внутрішньо переміщені особи, які майже все втратили та не мають коштів для забезпечення своєї родини.
- Жінки з віддалених регіонів, де взагалі немає ніякої роботи.
- Жінки, які втратили чоловіків або чоловіки пішли в ЗСУ, але залишилося власне вантажне авто.
Враховуючи ринкові заробітки водіїв вантажівок, професія є гарним соціальним ліфтом для жінок. Однак ідея не буде розвиватися без швидкого входу в професію.
Ініціатива «Жінка за кермом вантажівки» може отримати життя за умови розв’язання наступних проблем:
- Прибрати зайві державні вимоги та обмеження на вхід у професію.
- Поточний дефіцит в Україні складає не менше 30 000 водіїв вантажівок. Треба створити умови, щоб кожна логістична компанія навчала для себе водіїв. Це дозволить кратно збільшити темпи покриття дефіциту.
- Створити суспільний рух без централізованого органу управління та юридичного оформлення. Запропонувати єдину концепцію та соціальну місію. Рух, як креативна мережа регіональних осередків, які за власної ініціативи створюють взаємодію, проєкти та акції впливу на регуляторів, суб’єктів надсистем та інші стримуючі фактори.
- Зробити обов’язковим стандартом вантажні авто на автоматичній коробці передач, що значно пришвидшить навчання.
- Спонукати мережеві заправки до створення окремих умов для особистої гігієни жінок-водійок.
- Залучити регіональних перевізників та СТО до створення мобільних груп усунення технічних несправностей в дорозі (заміна коліс, терміновий ремонт, буксирування та інше).
- Об’єднати зусилля для розв’язання проблеми митних черг на кордонах.
- Розвинути ринок через колаборацію, а не конкуренцію. Це дозволить отримати у рух представників цільових груп впливу.
- Створювати публічні комунікації через партнерів та розкручувати яскравих жінок через історії успіху.
- Налагодити ефективну комунікацію з клієнтами, щоб створити інфраструктуру незалежну від фізичних можливостей водія.
Що важливо врахувати:
- Хто споживач в системі «Жінка за кермом вантажівки»?
- Як може виглядати пропозиція цінності (концепція споживчої цінності) для споживача?
- Як може виглядати система і надсистема для жінки за кермом вантажівки?
