Вовки Да Вінчі
Дмитро Коцюбайло
Шлях «митця»
Дмитро Коцюбайло (1995-2023) — митець за фахом, активний учасник Майданівської Сотні та Правого Сектору, відчайдушний захисник України в часи АТО та повномасштабного вторгнення росії в Україну, лідер підрозділу «Вовки Да Вінчі», Народний Герой (2017) та Герой України (2021). Патріотичні настрої передалися Дмитру через історії про прадіда, який воював у складі УПА.
Військовий шлях Дмитра Коцюбайла почався у 2013 році з Майдану, куди 18-річний юнак прийшов боронити Україну від імперського захоплення влади.
Малювання змінилось воєнними баталіями на Донбасі у складі Правого Сектору. Дмитро очолив роту, та недосвідченість у військовій справі давалася взнаки, що призвело до тяжких поранень на першому році війни. Проте рішучості та відданості колективу йому не забракло. Вже через три місяці він втік з лікарні та повернувся на фронт. Згодом, до сміливості та загостреного почуття справедливості додався й воєнний досвід, який допоміг Дмитру сформувати власну унікальну команду — підрозділ «Вовки Да Вінчі».
Метафора вовка
Вовк — це символ відваги, благородства та сили, що приходить на допомогу знедоленим. Розпочавши свою військову діяльність з гарячих точок Донбасу, «Вовки» й по цей день виконують найскладніші завдання, вже у складі ЗСУ, звільняючи та захищаючи стратегічні міста й села України під час повномасштабного вторгнення.
Аби зрозуміти атмосферу в підрозділі «Да Вінчі», достатньо подивитися на їхній нарукавний знак. На ньому зображені троє вовків, які уособлюють колективну свідомість, єдність зграї у відстоюванні ідеї до останнього та готовність прийти на поміч один одному.
Нарукавний знак підрозділу «Вовки Да Вінчі», Українська Правда
Тризуб, символ ОУН, Вікіпедія
Це композиційне рішення спало на думку «Да Вінчі» ще у 2014 році, хоча першочергово воно було реалізовано у поєднанні з мельниківським тризубом (символом ОУН), написом «Правий сектор» вгорі та «перша окрема штурмова бригада» з обох боків. Проте, вступивши до складу ЗСУ, де використовується уніфікований знак двозубу, «Вовки» вирішили переформатувати нарукавний знак, вписавши образ вовчої зграї в контур двозуба.
Двозуб Святослава Хороброго, 3polk Info
Двозуб Святослава Хороброго — сакральний знак, що використовували на Русі для позначення предметів володіння князя. За допомогою цієї мітки, таврували зброю, персні, посуд та навіть худобу — все, що належало, як майно, Святославу Ігоровичу. Пізніше, його брат, Володимир Святославович, видозмінив двозуб в тризуб, щоб вирізнятися від свого попередника.
Нині, тризуб є офіційним гербом України, в той час, як двозуб є символом Сил спеціальних операцій (ССО). В комбінації з образом вовка, він уособлює спадковість бойових традицій від Святослава Хороброго і до наших днів, а також відображає характер козака-характерника — готового кинутися у бій з відвагою у серці та тверезістю розуму й знищити ворога голіруч, якщо потрібно.
Двозуб-символ ССО, Українська Правда
Детальніше про військову символіку загалом та українську військову геральдику зокрема, читайте в нашому матеріалі «Військова символіка: сакральні сенси».
Характеристика лідерського капіталу
Дмитра Коцюбайла знають як «Да Вінчі», франківського митця, який перекваліфікувався в командира штурмового батальйону й згуртував навколо себе собі подібних — патріотично налаштованих сміливців з лідерським потенціалом.
Вони долучилися до лідера з харизмою та ідейними переконаннями, вмінням швидко та ефективно ухвалювати рішення в екстрених ситуаціях. Дмитро Коцюбайло не мав фахової військової освіти та опановував справу в боях, постійно вдосконалюючись у військовому ремеслі, як і належить військовому лідеру.
«Да Вінчі» знав свою справу від А до Я та зумів повести за собою старших за віком і званням, заручитися довірою найвищих чинів військових та політиків й запровадити інновації у війську.
Зі слів самого «Да Вінчі», «те, що вчив би протягом місяців, людина, вмотивована захищати свою країну, вивчить за тиждень», тому ідея завжди передувала практиці, а практика — завжди підкріплювала ідею. На жаль, захищати означає безкомпромісно знищувати ворога, та тільки силою, на думку Дмитра, можна покласти край десятирічним спробам росіян зруйнувати українську ідентичність. Ці переконання розділяють усі «Вовки», які стали єдиною зграєю, єдиним щитом проти ворога, у боротьбі за незалежність України.
Дмитро завжди йшов попереду особового складу, перевіряючи місцевість на предмет загрози, а вже потім — дозволяв йти іншим. Комунікація в підрозділі відбувалася шляхом довіри та делегування, які є виявом єдності, а не наказів, які, однак відразу ж виконувалися, як безапеляційні рішення.
Характер бійців гартувався здоровою конкуренцією та суворою дисципліною. Під командуванням «Да Вінчі», серед «Вовків», на відміну від інших загонів, не було місця для алкоголізму, наркоманії чи втечі від виконання громадянського обовʼязку. Натомість бійці постійно навчалися, зміцнювали тіло та воювали виключно на добровільних засадах.
Для довершення ідеологічного образу «Вовків», варто послухати їхній гімн, та достатньо буде й уривку:
Ватага наша йде до бою,
До зграї вернуться не всі,
А молодий вожак собою
Прикриє хижаків ряди …
Розуміючи ризики, кожен з «Вовків» віддавав усі сили на спільну справу — знищення противника заради збереження України.
У той час, як в структурах ЗСУ, призначення на посаду та присвоєння звання відбувається на основі офіційно здобутої освіти та військового стажу, «Да Вінчі» посунув важіль пріоритетів у бік лідерських здібностей. Останні збудували його авторитет, вони ж передалися і побратимам «Да Вінчі». Саме спроможність до лідерства стала найпотужнішою зброєю в руках «Вовків», єдиною наявною зброєю, яка могла зарадити проти армії росіян, що переважала кількісно.
Система «Да Вінчі»
Передбачаючи загрозу повномасштабного вторгнення росіян ще у 2021 році, «Да Вінчі» зробив ставку на якість виконання бойових завдань. Набутий у ході АТО досвід військових операцій, ватажок «Вовків» поєднав з ідеологічною базою та суворою дисципліною, оформивши все це у єдину систему управління підрозділом.
Діяти наввипередки — один з принципів, на які покладався Дмитро Коцюбайло, ухвалюючи рішення, після першого — збереження особового складу. Почувши про початок повномасштабного вторгнення, він в першу чергу сказав «Вовкам» покинути базу в Авдіївці, усвідомлюючи високу ймовірність ракетного удару, що і сталося невдовзі. На щастя, обійшлось без втрат — завдяки обачливості командира.
У випадки, коли інтуїція та досвід не підказували «Да Вінчі», як чинити в певній ситуації, в пригоді ставала креативність. Зокрема, Дмитро віднайшов рішення, як досягти більшої ефективності у проведенні операції, вигравши при цьому час та здобувши більше маневреності на полі бою. Мова йде про створення власної танкової роти та артилерійської батареї в межах батальйону.
Варто підкреслити, що відповідно до структури ЗСУ, в механізованому батальйоні, наявні три механізовані роти та мінометна батарея, тим часом як танкова рота та артилерійська батарея не передбачені штатом. Однак, «Да Вінчі» спромігся включити в склад свого механізованого підрозділу танкову роту та артилерійську батарею. Як правило, вони застосовуються батальйонами в інтересах та з дозволу старшого начальника, а отже, потребують додаткового часу на узгодження операції, що не є досить ефективним рішенням.
На противагу усталеним стандартам, батальйон на чолі з «Да Вінчі» включав і танкову роту, і артилерійську батарею в склад свого підрозділу. Таким чином, запропонована Дмитром структура дозволила досягти гнучкості та оперативності в бойових операціях — артилеристи здійснюють постійну підтримку своїх механізованих підрозділів, скорочується час на прийняття рішення щодо вогневого ураження противника, а командир батальйону впевнений в діях своїх артилеристів, яких він сам і навчав. Подібна методика була використана і в рамках формування власної розвідувальної роти.
Також у структурі роти було сформовано групу аеророзвідки та власну медичну службу «Ульф», яка під час повномасштабної війни увійшла в склад ЗСУ в частині батальйону «Вовки Да Вінчі». Тепер кожен бойовий вихід та участь у воєнних операціях «Вовків» супроводжується залученням екіпажу парамедиків підрозділу.
Ще однією характерною рисою стилю «Да Вінчі» була жорстка система відбору до гурту «Вовків». Оскільки вчити невмотивованих — невдячна справа, командир ретельно проводив відбір тих, хто в першу чергу був щирим патріотом, адже попереду чекає титанічна праця, самовідданість та готовність йти на ризик. У результаті, до лав підрозділу потрапляв один із тридцяти кандидатів на позицію «Вовка».
Побратими «Да Вінчі»
«Капуста» (праворуч) та «Фараон» (ліворуч), Армія Inform
Юрій Капустяк («Капуста») та Олег Лотоцький («Фараон»), заступник та начальник штабу батальйону при командуванні Дмитра Коцюбайла, мріяли стати військовослужбовцями зі шкільних літ.
Юрій Капустяк — нинішній командир батальйону, майор, Народний Герой України. На відміну від більшості «Вовків», вирізняється фаховим військовим вишколом – спочатку закінчив Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут, а потім і Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.
З «Да Вінчі» Юрій заприятелював ще у 2016 році, при відпрацюванні військових задач. На цьому етапі, він освоїв міномет та артилерійську справу, що допомогло врешті-решт знищити багато ворогів ще до 24 лютого 2022 року..
З початком повномасштабного вторгнення, «Капуста» вирушив на схід України, щоб стримувати ворога на Лиманському напрямку. Тут і сталася справжня перевірка на «Вовка». Противник зайняв село, де підрозділ Юрія, з пʼятдесяти людей, потрапив в облогу. Вибір був невеликий — полон або останній бій. «Капуста» обрав честь, поставивши інтереси підлеглих понад власну потребу в безпеці й самостійно прорвався на автомобілі через ворожий блокпост і доєднався до особового складу, чим підняв моральний дух бійців. Цей вчинок відповідального командира врятував життя тактичної групи й допоміг вивести бійців з оточення.
Олег Лотоцький — ще один Народний Герой України із лав «Вовків», якого у військових колах знають, як «Фараона». За перший рік служби продемонстрував неабиякий лідерський потенціал та бажання вчитися, що й проклало його стрімкий карʼєрний шлях з лейтенанта-командира взводу до 22-річного начальника штабу батальйону.
Історія звитяги «Фараона» доводить, що сила — то не завжди характеристика фізична, а радше — вольова. Уявіть, як молодий худорлявий хлопець, вагою 55 кг, під прицілом снайпера рятує пораненого бійця, що необачно вийшов з окопу. Розуміючи загрозу повторного пострілу снайпера (класична тактика — зробити «підранок», щоб виманити на поверхню його побратима та підстрелити обох), Олег не вагався. На допомогу визвався ще один боєць, в якого і поцілив снайпер. Тепер «Фараон» намагався врятувати життя вже двох, відтягуючи їх у безпечне місце, якомога далі від ворога. На жаль, обидва загинули.
Сергій Шпотюк, з особистих архівів
Оскільки нарукавний знак підрозділу «Да Вінчі» зображує трійцю вовків, варто згадати ще одну непересічну особистість — Сергія Шпотюка, також відомого, як «Шерлок».
Сергій Шпотюк — майор, заступник командира I механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення 67 окремої механізованої бригади з грудня 2022 року по жовтень 2023 року. Його діяльність у складі «Вовків» межує з командуванням «Да Вінчі» — до моменту загибелі командира.
Навіть коли сили противника переважають, справжніх «Вовків» не вивести з рівноваги, бо в їхніх жилах тече кров тих, хто «не завагається виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи». Це те, що згідно з доктриною військового лідерства у ЗСУ, називають стійкістю — однією з провідних рис військового лідера, що поєднує в собі відвагу та рішучість в критичних ситуаціях.
Активні обстріли не припиняються, а в молодого лейтенатанта-командира взводу, відповідального за позицію, на сусідній позиції гине найкращий друг, також командир взводу. Тим часом набої закінчуються й поповнити боєкомплект немає можливості. В таких умовах, паніка може охопити будь-кого, навіть досвідченого воїна, особливо з посиленням штурму позиції, та Сергій ухвалює рішення їхати на поміч лейтенанту з новим запасом боєприпасів.
Міноментні обстріли не вщухають, та задля підтримки командира взводу, він бере на себе ризик та підвозить нову зброю та боєприпаси. Далі слідують три запеклі дні оборони позиції, бо Сергій розуміє, що самому лейтенанту з двома сержантами та десятком солдатів тут не впоратися. Разом вони відбили не один штурм, допоки назустріч не виїхав танк, й не почав вести прицільний вогонь зі 100-метрової відстані. Вдалося евакуювати пораненого командира взводу та ще двох військовослужбовців, а також вразити ворожий танк. На жаль, наявний боєкомплект знову закінчився, а на підкріплення противника прибули нові танки. Довелося залишити позицію, але виконати завдання та врятувати весь особовий склад.
Яким же має бути лідер? / Нестандартний образ лідера
Зазвичай, уявляючи митця, ми малюємо в голові романтичний образ творчої людини: зосереджені очі, пензель та палітра в руках, вимащений фарбами одяг тощо. А тепер замініть пензель на бойову гвинтівку, а плями від фарби — на сліди крові, поту та багнюки. Додайте камуфляж, каску та «вовчий» погляд. Вкладіть у голову та серце ідею справедливості, неабияку сміливість та лідерський потенціал. І ось перед вами — «Да Вінчі», нагадує про місію, що має бути продовжена.
І як ключ до виконання цієї місії, слід нагадати про баланс волі, мужності, таланту та інтелекту, що формують так званий «квадрат Наполеона», в основі якого воля, а висота – це розум. За визначенням Наполеона, видатний військовий лідер водночас повинен бути «збалансованим» в прояві розуму і волі. В нашому випадку, портрет «Да Вінчі», лідера, спроможного привести свою команду до задуманої мети.
Дмитро Коцюбайло
Шлях «митця»
Дмитро Коцюбайло (1995-2023) — митець за фахом, активний учасник Майданівської Сотні та Правого Сектору, відчайдушний захисник України в часи АТО та повномасштабного вторгнення росії в Україну, лідер підрозділу «Вовки Да Вінчі», Народний Герой (2017) та Герой України (2021). Патріотичні настрої передалися Дмитру через історії про прадіда, який воював у складі УПА.
Військовий шлях Дмитра Коцюбайла почався у 2013 році з Майдану, куди 18-річний юнак прийшов боронити Україну від імперського захоплення влади.
Малювання змінилось воєнними баталіями на Донбасі у складі Правого Сектору. Дмитро очолив роту, та недосвідченість у військовій справі давалася взнаки, що призвело до тяжких поранень на першому році війни. Проте рішучості та відданості колективу йому не забракло. Вже через три місяці він втік з лікарні та повернувся на фронт. Згодом, до сміливості та загостреного почуття справедливості додався й воєнний досвід, який допоміг Дмитру сформувати власну унікальну команду — підрозділ «Вовки Да Вінчі».
Метафора вовка
Вовк — це символ відваги, благородства та сили, що приходить на допомогу знедоленим. Розпочавши свою військову діяльність з гарячих точок Донбасу, «Вовки» й по цей день виконують найскладніші завдання, вже у складі ЗСУ, звільняючи та захищаючи стратегічні міста й села України під час повномасштабного вторгнення.
Аби зрозуміти атмосферу в підрозділі «Да Вінчі», достатньо подивитися на їхній нарукавний знак. На ньому зображені троє вовків, які уособлюють колективну свідомість, єдність зграї у відстоюванні ідеї до останнього та готовність прийти на поміч один одному.
Нарукавний знак підрозділу «Вовки Да Вінчі», Українська Правда
Тризуб, символ ОУН, Вікіпедія
Це композиційне рішення спало на думку «Да Вінчі» ще у 2014 році, хоча першочергово воно було реалізовано у поєднанні з мельниківським тризубом (символом ОУН), написом «Правий сектор» вгорі та «перша окрема штурмова бригада» з обох боків. Проте, вступивши до складу ЗСУ, де використовується уніфікований знак двозубу, «Вовки» вирішили переформатувати нарукавний знак, вписавши образ вовчої зграї в контур двозуба.
Двозуб Святослава Хороброго, 3polk Info
Двозуб Святослава Хороброго — сакральний знак, що використовували на Русі для позначення предметів володіння князя. За допомогою цієї мітки, таврували зброю, персні, посуд та навіть худобу — все, що належало, як майно, Святославу Ігоровичу. Пізніше, його брат, Володимир Святославович, видозмінив двозуб в тризуб, щоб вирізнятися від свого попередника.
Нині, тризуб є офіційним гербом України, в той час, як двозуб є символом Сил спеціальних операцій (ССО). В комбінації з образом вовка, він уособлює спадковість бойових традицій від Святослава Хороброго і до наших днів, а також відображає характер козака-характерника — готового кинутися у бій з відвагою у серці та тверезістю розуму й знищити ворога голіруч, якщо потрібно.
Двозуб-символ ССО, Українська Правда
Детальніше про військову символіку загалом та українську військову геральдику зокрема, читайте в нашому матеріалі «Військова символіка: сакральні сенси».
Характеристика лідерського капіталу
Дмитра Коцюбайла знають як «Да Вінчі», франківського митця, який перекваліфікувався в командира штурмового батальйону й згуртував навколо себе собі подібних — патріотично налаштованих сміливців з лідерським потенціалом.
Вони долучилися до лідера з харизмою та ідейними переконаннями, вмінням швидко та ефективно ухвалювати рішення в екстрених ситуаціях. Дмитро Коцюбайло не мав фахової військової освіти та опановував справу в боях, постійно вдосконалюючись у військовому ремеслі, як і належить військовому лідеру.
«Да Вінчі» знав свою справу від А до Я та зумів повести за собою старших за віком і званням, заручитися довірою найвищих чинів військових та політиків й запровадити інновації у війську.
Зі слів самого «Да Вінчі», «те, що вчив би протягом місяців, людина, вмотивована захищати свою країну, вивчить за тиждень», тому ідея завжди передувала практиці, а практика — завжди підкріплювала ідею. На жаль, захищати означає безкомпромісно знищувати ворога, та тільки силою, на думку Дмитра, можна покласти край десятирічним спробам росіян зруйнувати українську ідентичність. Ці переконання розділяють усі «Вовки», які стали єдиною зграєю, єдиним щитом проти ворога, у боротьбі за незалежність України.
Дмитро завжди йшов попереду особового складу, перевіряючи місцевість на предмет загрози, а вже потім — дозволяв йти іншим. Комунікація в підрозділі відбувалася шляхом довіри та делегування, які є виявом єдності, а не наказів, які, однак відразу ж виконувалися, як безапеляційні рішення.
Характер бійців гартувався здоровою конкуренцією та суворою дисципліною. Під командуванням «Да Вінчі», серед «Вовків», на відміну від інших загонів, не було місця для алкоголізму, наркоманії чи втечі від виконання громадянського обовʼязку. Натомість бійці постійно навчалися, зміцнювали тіло та воювали виключно на добровільних засадах.
Для довершення ідеологічного образу «Вовків», варто послухати їхній гімн, та достатньо буде й уривку:
Ватага наша йде до бою,
До зграї вернуться не всі,
А молодий вожак собою
Прикриє хижаків ряди …
Розуміючи ризики, кожен з «Вовків» віддавав усі сили на спільну справу — знищення противника заради збереження України.
У той час, як в структурах ЗСУ, призначення на посаду та присвоєння звання відбувається на основі офіційно здобутої освіти та військового стажу, «Да Вінчі» посунув важіль пріоритетів у бік лідерських здібностей. Останні збудували його авторитет, вони ж передалися і побратимам «Да Вінчі». Саме спроможність до лідерства стала найпотужнішою зброєю в руках «Вовків», єдиною наявною зброєю, яка могла зарадити проти армії росіян, що переважала кількісно.
Система «Да Вінчі»
Передбачаючи загрозу повномасштабного вторгнення росіян ще у 2021 році, «Да Вінчі» зробив ставку на якість виконання бойових завдань. Набутий у ході АТО досвід військових операцій, ватажок «Вовків» поєднав з ідеологічною базою та суворою дисципліною, оформивши все це у єдину систему управління підрозділом.
Діяти наввипередки — один з принципів, на які покладався Дмитро Коцюбайло, ухвалюючи рішення, після першого — збереження особового складу. Почувши про початок повномасштабного вторгнення, він в першу чергу сказав «Вовкам» покинути базу в Авдіївці, усвідомлюючи високу ймовірність ракетного удару, що і сталося невдовзі. На щастя, обійшлось без втрат — завдяки обачливості командира.
У випадки, коли інтуїція та досвід не підказували «Да Вінчі», як чинити в певній ситуації, в пригоді ставала креативність. Зокрема, Дмитро віднайшов рішення, як досягти більшої ефективності у проведенні операції, вигравши при цьому час та здобувши більше маневреності на полі бою. Мова йде про створення власної танкової роти та артилерійської батареї в межах батальйону.
Варто підкреслити, що відповідно до структури ЗСУ, в механізованому батальйоні, наявні три механізовані роти та мінометна батарея, тим часом як танкова рота та артилерійська батарея не передбачені штатом. Однак, «Да Вінчі» спромігся включити в склад свого механізованого підрозділу танкову роту та артилерійську батарею. Як правило, вони застосовуються батальйонами в інтересах та з дозволу старшого начальника, а отже, потребують додаткового часу на узгодження операції, що не є досить ефективним рішенням.
На противагу усталеним стандартам, батальйон на чолі з «Да Вінчі» включав і танкову роту, і артилерійську батарею в склад свого підрозділу. Таким чином, запропонована Дмитром структура дозволила досягти гнучкості та оперативності в бойових операціях — артилеристи здійснюють постійну підтримку своїх механізованих підрозділів, скорочується час на прийняття рішення щодо вогневого ураження противника, а командир батальйону впевнений в діях своїх артилеристів, яких він сам і навчав. Подібна методика була використана і в рамках формування власної розвідувальної роти.
Також у структурі роти було сформовано групу аеророзвідки та власну медичну службу «Ульф», яка під час повномасштабної війни увійшла в склад ЗСУ в частині батальйону «Вовки Да Вінчі». Тепер кожен бойовий вихід та участь у воєнних операціях «Вовків» супроводжується залученням екіпажу парамедиків підрозділу.
Ще однією характерною рисою стилю «Да Вінчі» була жорстка система відбору до гурту «Вовків». Оскільки вчити невмотивованих — невдячна справа, командир ретельно проводив відбір тих, хто в першу чергу був щирим патріотом, адже попереду чекає титанічна праця, самовідданість та готовність йти на ризик. У результаті, до лав підрозділу потрапляв один із тридцяти кандидатів на позицію «Вовка».
Побратими «Да Вінчі»
«Капуста» (праворуч) та «Фараон» (ліворуч), Армія Inform
Юрій Капустяк («Капуста») та Олег Лотоцький («Фараон»), заступник та начальник штабу батальйону при командуванні Дмитра Коцюбайла, мріяли стати військовослужбовцями зі шкільних літ.
Юрій Капустяк — нинішній командир батальйону, майор, Народний Герой України. На відміну від більшості «Вовків», вирізняється фаховим військовим вишколом – спочатку закінчив Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут, а потім і Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.
З «Да Вінчі» Юрій заприятелював ще у 2016 році, при відпрацюванні військових задач. На цьому етапі, він освоїв міномет та артилерійську справу, що допомогло врешті-решт знищити багато ворогів ще до 24 лютого 2022 року..
З початком повномасштабного вторгнення, «Капуста» вирушив на схід України, щоб стримувати ворога на Лиманському напрямку. Тут і сталася справжня перевірка на «Вовка». Противник зайняв село, де підрозділ Юрія, з пʼятдесяти людей, потрапив в облогу. Вибір був невеликий — полон або останній бій. «Капуста» обрав честь, поставивши інтереси підлеглих понад власну потребу в безпеці й самостійно прорвався на автомобілі через ворожий блокпост і доєднався до особового складу, чим підняв моральний дух бійців. Цей вчинок відповідального командира врятував життя тактичної групи й допоміг вивести бійців з оточення.
Олег Лотоцький — ще один Народний Герой України із лав «Вовків», якого у військових колах знають, як «Фараона». За перший рік служби продемонстрував неабиякий лідерський потенціал та бажання вчитися, що й проклало його стрімкий карʼєрний шлях з лейтенанта-командира взводу до 22-річного начальника штабу батальйону.
Історія звитяги «Фараона» доводить, що сила — то не завжди характеристика фізична, а радше — вольова. Уявіть, як молодий худорлявий хлопець, вагою 55 кг, під прицілом снайпера рятує пораненого бійця, що необачно вийшов з окопу. Розуміючи загрозу повторного пострілу снайпера (класична тактика — зробити «підранок», щоб виманити на поверхню його побратима та підстрелити обох), Олег не вагався. На допомогу визвався ще один боєць, в якого і поцілив снайпер. Тепер «Фараон» намагався врятувати життя вже двох, відтягуючи їх у безпечне місце, якомога далі від ворога. На жаль, обидва загинули.
Сергій Шпотюк, з особистих архівів
Оскільки нарукавний знак підрозділу «Да Вінчі» зображує трійцю вовків, варто згадати ще одну непересічну особистість — Сергія Шпотюка, також відомого, як «Шерлок».
Сергій Шпотюк — майор, заступник командира I механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення 67 окремої механізованої бригади з грудня 2022 року по жовтень 2023 року. Його діяльність у складі «Вовків» межує з командуванням «Да Вінчі» — до моменту загибелі командира.
Навіть коли сили противника переважають, справжніх «Вовків» не вивести з рівноваги, бо в їхніх жилах тече кров тих, хто «не завагається виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи». Це те, що згідно з доктриною військового лідерства у ЗСУ, називають стійкістю — однією з провідних рис військового лідера, що поєднує в собі відвагу та рішучість в критичних ситуаціях.
Активні обстріли не припиняються, а в молодого лейтенатанта-командира взводу, відповідального за позицію, на сусідній позиції гине найкращий друг, також командир взводу. Тим часом набої закінчуються й поповнити боєкомплект немає можливості. В таких умовах, паніка може охопити будь-кого, навіть досвідченого воїна, особливо з посиленням штурму позиції, та Сергій ухвалює рішення їхати на поміч лейтенанту з новим запасом боєприпасів.
Міноментні обстріли не вщухають, та задля підтримки командира взводу, він бере на себе ризик та підвозить нову зброю та боєприпаси. Далі слідують три запеклі дні оборони позиції, бо Сергій розуміє, що самому лейтенанту з двома сержантами та десятком солдатів тут не впоратися. Разом вони відбили не один штурм, допоки назустріч не виїхав танк, й не почав вести прицільний вогонь зі 100-метрової відстані. Вдалося евакуювати пораненого командира взводу та ще двох військовослужбовців, а також вразити ворожий танк. На жаль, наявний боєкомплект знову закінчився, а на підкріплення противника прибули нові танки. Довелося залишити позицію, але виконати завдання та врятувати весь особовий склад.
Яким же має бути лідер? / Нестандартний образ лідера
Зазвичай, уявляючи митця, ми малюємо в голові романтичний образ творчої людини: зосереджені очі, пензель та палітра в руках, вимащений фарбами одяг тощо. А тепер замініть пензель на бойову гвинтівку, а плями від фарби — на сліди крові, поту та багнюки. Додайте камуфляж, каску та «вовчий» погляд. Вкладіть у голову та серце ідею справедливості, неабияку сміливість та лідерський потенціал. І ось перед вами — «Да Вінчі», нагадує про місію, що має бути продовжена.
І як ключ до виконання цієї місії, слід нагадати про баланс волі, мужності, таланту та інтелекту, що формують так званий «квадрат Наполеона», в основі якого воля, а висота – це розум. За визначенням Наполеона, видатний військовий лідер водночас повинен бути «збалансованим» в прояві розуму і волі. В нашому випадку, портрет «Да Вінчі», лідера, спроможного привести свою команду до задуманої мети.
