Матеріал підготовлений на основі виступу заступника Голови Державної казначейської служби України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Олександра Товстенка на «NG-CISO»
У сучасному світі, де організації стикаються з безпрецедентним рівнем невизначеності та складності, традиційні підходи до управління часто виявляються неефективними. Саме для розуміння різних контекстів прийняття рішень і вибору адекватних стратегій дій було створено фреймворк Cynefin — один із найважливіших інструментів стратегічного мислення XXI століття.
Дейв Сноуден — видатний валлійський консультант з менеджменту та дослідник, який став піонером у застосуванні теорії складних адаптивних систем до організаційних питань. Його робота зосереджена на фундаментальному питанні: як організації можуть осмислювати та приймати рішення в умовах невизначеності та складності.
Свою кар’єру Сноуден розвивав у IBM Global Services, де з 1997 року працював над питаннями управління знаннями та організаційної складності. Саме там, приблизно у 1999 році, він розробив фреймворк Cynefin як інструмент для осмислення та прийняття рішень у різних контекстах. Цей прорив у розумінні організаційної динаміки згодом привів до заснування консалтингової компанії Cognitive Edge (нині The Cynefin Company) у 2005 році, де Сноуден продовжив розвивати та поширювати свої ідеї.
Cynefin — це концептуальна рамка для сприяння прийняттю рішень та розумінню ситуацій.
Назва походить з валлійської мови й означає «середовище існування» або «місце», що стосується множинних факторів, які впливають на нас способами, яких ми можемо не усвідомлювати. Ця етимологія відображає ключову ідею фреймворку: ми завжди діємо в контексті, який формує наші можливості та обмеження.
Фреймворк класифікує контекст прийняття рішень на п’ять доменів, що базуються на природі причинно-наслідкових зв’язків:
Ключова інновація фреймворку полягає в тому, що він пропонує різні підходи до прийняття рішень залежно від домену. Те, що працює в одному контексті, може бути катастрофічним в іншому. Розуміння цієї різниці — перший крок до ефективного управління в сучасних умовах.
Кожен домен має свою логіку, свої підходи до розв’язання проблем та свої потенційні небезпеки. Розглянемо їх детальніше, рухаючись від найпростішого до найскладнішого.
Очевидний домен (Clear)
Причинно-наслідковий зв’язок очевидний і повторюваний — це сфера «відомих відомих», де знання кодифіковане в інструкціях та стандартних процедурах.
Метод управління: сприймати → категоризувати → реагувати.
Практика: найкращі практики (Best Practices).
Приклад: обробка стандартного запиту клієнта, виробничі процеси на конвеєрі.
Небезпека: самовпевненість та сліпота до змін. Організація може не помітити, що контекст змінився, і «найкраща практика» більше не працює.
Саме ця небезпека створює міст до наступного, складнішого контексту, де однозначні рішення вже неможливі.
Складний домен (Complicated)
Причинно-наслідковий зв’язок існує, але не очевидний для всіх — він вимагає аналізу та експертизи. На відміну від очевидного домену, тут може існувати кілька «правильних» відповідей, і вибір між ними потребує професійного судження.
Метод управління: сприймати → аналізувати → реагувати.
Практика: добрі практики (Good Practices).
Природа знання: відомі невідомі (Known Unknowns).
Приклад: ремонт несправного верстата, медична діагностика складного випадку, розробка архітектури програмного забезпечення.
Проте існують ситуації, де навіть експертний аналіз не може передбачити результат наперед. Тут ми входимо в територію комплексності.
Комплексний домен (Complex)

Це домен інновацій, творчості та непередбачуваності. Причинно-наслідковий зв’язок може бути встановлений лише ретроспективно, заднім числом. Це означає, що ми не можемо планувати заздалегідь — натомість ми повинні експериментувати та вчитися в процесі.
Метод управління: пробний крок → сприймати → реагувати (Probe-Sense-Respond).
Природа знання: невідомі невідомі (Unknown Unknowns).
Практика: емерджентна практика — найкращі рішення виникають з досвіду.
Приклад: велика успадкована корпоративна система або складна архітектура мікросервісів, де існують численні взаємозалежності, які не повністю задокументовані, і зміна в одному місці може викликати непередбачувані ефекти.
Однак якщо ситуація виходить з-під контролю настільки, що навіть експерименти неможливі, ми потрапляємо в зону хаосу.
Хаотичний домен (Chaotic)
Причинно-наслідкові зв’язки відсутні або неможливі для встановлення. Це сфера кризи, де потрібні негайні дії для стабілізації ситуації. Немає часу на аналіз чи експерименти — треба діяти.
Метод управління: діяти → сприймати → реагувати (Act-Sense-Respond).
Практика: нові практики.
Приклад: системна аварія, кібератака, природна катастрофа.
Мета — швидко стабілізувати ситуацію та перевести її до іншого домену, де можна застосувати більш продумані підходи. Після того, як безпосередня загроза нейтралізована, організація може перейти до аналізу причин та вироблення довгострокових рішень.
Disorder (Невизначеність)

Центральний простір, де незрозуміло, в якому домені ми знаходимося. Люди схильні інтерпретувати ситуацію згідно зі своїми уподобаннями. Завдання — визначити правильний домен. Це критично важливий перший крок, адже неправильна діагностика контексту призводить до застосування невідповідних методів управління.
Домени Cynefin — це не статичні категорії. Ситуації постійно еволюціонують, переходячи з одного домену в інший. Розуміння цієї динаміки допомагає організаціям краще керувати змінами та передбачати ризики.
Це розуміння динаміки особливо важливе при виборі стилю управління, адже кожен домен вимагає специфічного підходу до лідерства.
Різні домени потребують кардинально різних стилів лідерства та управління. Спроба застосувати один підхід до всіх ситуацій — поширена помилка, яка призводить до неефективності.
Стиль: жорсткий контроль, процеси, стандартизація.
Фокус: ефективність виконання, мінімізація відхилень.
Інструменти: SOP, чек-листи, автоматизація, KPI.
Роль лідера: організатор, контролер.
Коли ж ситуація вимагає експертного аналізу, стиль управління змінюється.
Стиль: планування, експертний аналіз.
Фокус: якість рішення, глибина аналізу.
Інструменти: проєктне управління, експертні панелі, аналітика.
Роль лідера: координатор експертів, стратег.
Проте в умовах невизначеності та інновацій потрібен зовсім інший підхід.
Стиль: фасилітація, експериментування, самоорганізація.
Фокус: створення умов для інновацій, швидке навчання.
Інструменти: Agile, Design Thinking, малі експерименти.
Роль лідера: фасилітатор, архітектор умов, захисник експериментів.
А в кризових ситуаціях лідерство знову трансформується.
Стиль: пряме, авторитарне лідерство.
Фокус: швидкість реакції, рішучість.
Інструменти: кризове управління, аварійні процедури.
Роль лідера: командир, особа швидких рішень.
Розуміючи ці відмінності в стилях управління, можна перейти до конкретних сценаріїв застосування фреймворку.
Cynefin не є абстрактною теорією — це практичний інструмент, який можна застосувати до різноманітних управлінських задач. Розглянемо кілька ключових сфер застосування.
Управління проєктами:
Стратегічне планування також потребує диференційованого підходу залежно від контексту:
Особливо важливим є застосування Cynefin у кризових ситуаціях:
Нарешті, фреймворк проливає світло на одну з найскладніших управлінських задач — управління змінами. Cynefin показує, чому change management часто не працює: організації застосовують плановий підхід до культурних змін, які потребують множинних експериментів та культивування нових практик. Розуміння цієї різниці дозволяє вибудувати більш ефективну стратегію трансформації.
Фреймворк Cynefin представляє фундаментальний зсув у мисленні про організації та управління. Замість пошуку універсальних «найкращих практик» він закликає до контекстної мудрості — розуміння, що різні ситуації вимагають різних підходів.
Цінність Cynefin полягає не лише в класифікації ситуацій, а й у створенні спільної мови для обговорення складності та невизначеності. Це інструмент мислення на рівні всієї організації, який допомагає командам приймати більш обґрунтовані рішення та уникати типових пасток управління.