Матеріал підготовлений на основі виступу докторки наук з державного управління, доцентки, професорки кафедри глобальної та національної безпеки Навчально-наукового Інституту публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка Рени Марутян на «Sophos. Joint. Cyber 3.0»

Світ вступив у нову епоху воєн, де головним полем битви стає смисловий простір. Ми звикли думати про війну як про протистояння армій, але сьогодні реальність інша: атаки відбуваються в когнітивному полі, у свідомості людей. Важливе значення має чи сформована в суспільстві національна ідентичність, чи є агресивні впливи, що руйнують відчуття ідентичності народу.

Ця трансформація природи воєнного конфлікту вимагає від нас переосмислення традиційних підходів до безпеки та оборони. Семантична війна стає одним із найяскравіших прикладів асиметричних загроз сучасності.

Семіотика і семантика в умовах воєнних конфліктів

Для розуміння когнітивних механізмів, що впливають на формування картини світу сучасної людини необхідно звернути увагу на семіотику та семантику як науки про знаки, їх значення та знакові системи. Семіотика вивчає знакові системи, а семантика — значення слів та знаків. У політичному житті знаки мають величезну символічну силу, формуючи сприйняття реальності та впливаючи на поведінку мас.

Розглянемо кілька показових прикладів такого впливу:

• Символіка влади: колір, одяг, символи — все несе смисли. Наприклад, на військовому параді в Пекіні в серпні 2025 року, присвяченому 80-й річниці капітуляції Японії та завершенню Другої світової війни китайський лідер Сі Цзіньпін з’явився у френчі, фактично повторюючи образ Мао Цзедуна, засновника й ідеолога КПК, засновника сучасного Китаю. Такі френчі в минулому носили тоталітарні вожді, крім Мао ще й Сталін. В сучасності це повсякденний одяг лідера Північної Кореї Кім Чен Ина. Цей мілітарний образ Сі Цзіньпіна разом з демонстрацією на параді ядерної, дронної й антидронної тріади натяк на тому, що Китай вже готується до війни та запрошує сусідів до воєнного блоку. Причому, інші лідери — Путін та Кім Чен Ин були в цивільному одязі. Кім Чен Ин змінив свій звичний образ на європейський костюм, щоб «не заважати» китайському лідеру в його геополітичному лідерстві.

• Дипломатичні коди: Мадлен Олбрайт, наприклад, використовувала брошки на лацканах своїх піджаків як нетрадиційний та ефективний інструмент американської дипломатії, підбираючи їх з певним символічним значенням до кожної зустрічі, і дипломати зі всього світу вміли «читати» ці повідомлення. Кожна деталь зовнішнього вигляду в дипломатії може служили «м’якою зброєю» та альтернативною формою донесення важливого меседжа.

• Історичні маніпуляції: після Другої світової війни китайська комуністична партія «привласнила» перемогу над Японією, хоча реально більший внесок у цю перемогу вніс Гоміндан та уряд Чан Кайші. Це приклад семіотичної маніпуляції історією, коли символи перемоги переписуються задля легітимізації влади.

Семантичні війни росії: системний підхід до маніпуляцій

На основі цих семіотичних механізмів росія розгортає систематичні семантичні війни, які повторюються століттями. російська держава системно бореться за право називати процеси і явища так, як вона вважає необхідним, вкладаючи в них власні сенси та  інтерпретації, це створює семіотичне поле війни, де назви й символи формують відповідну картину світу та колективну свідомість росіян:

Переформатування історичної пам’яті. «Велика Вітчизняна війна» — яскравий приклад того, як зміна назви змінила ставлення до війни: вона стала «своєю», «священною», а відтак — обов’язковою для населення, яке не мало можливості не захищати Вітчизну та не йти у «останній бій» у священну битву. Цей термін замінив нейтральнішу назву «Друга світова війна» і надав конфлікту особистісного, емоційного забарвлення.

Привласнення історичної спадщини.росія активно намагається привласнити українську історичну спадщину. Знахідка монети з тризубом у Новгороді стала підставою для заяв, що це «російський символ». Так створюється міф про «російський тризуб», хоча історично це символ княжої київської династії, що керувала на Русі, а Новгород був у васальній залежності до Київської держави. Подібні маніпуляції мають на меті делегітимізувати українську державність.

Боротьба за календарні символи.Протистояння між 9 травня і 8 травня демонструє іншу грань семантичної війни. Україна змінила фокус — із «свята перемоги» на «день пам’яті». Це теж семантична битва за інтерпретацію історії, де кожна сторона намагається нав’язати свою версію минулого.

Мова і термінологія як зброя. Особливо показовим є протиставлення термінів «зелені чоловічки» чи «окупанти». Назви визначають реакцію: «окупанту» треба чинити спротив, а «чоловічок» звучить нейтральніше, а якщо він ще й «ввічливий» – навіть доброзичливо. Така термінологічна маніпуляція знижує рівень опору агресії.

Когнітивна війна: глибший рівень впливу

Якщо семантична війна працює з символами та значеннями, то когнітивна війна сягає ще глибше. На відміну від інформаційної війни, яка маніпулює фактами, пропагандою, фейками та працює швидко, але поверхнево, когнітивна війна змінює самі способи мислення, цінності та ідентичність.

Розглянемо конкретні приклади когнітивних маніпуляцій:

• Когнітивний дисонанс: росіяни визнають, що війну не варто було починати. Але додають: «раз почали, мусимо завершити перемогою, бо руські не здаються». Це когнітивне упередження, яке дозволяє підтримувати суперечливі переконання.

• Ілюзія величі: багато хто в росії вірить, що їхня армія — «найсильніша у світі», навіть попри очевидні поразки. Це результат дії масової культури, яка через розважальну продукцію (фільми, мультфільми, комп’ютерні ігри тощо) формує образ непереможної російської армії, яка у всі історичні епохи тільки перемагає ворогів, хоча це не відповідає історичній дійсності.

• Символічне програмування: путін використовує «містичні» символи — наприклад, заявляє, що російський двоголовий орел (державний символ) дивиться не лише на Захід, а й на Південь. Це завуальований сигнал про підготовку до нових агресій у Чорноморському та Кавказькому регіонах.

Мозок як поле битви

У документах НАТО вже з’явився симптоматичний термін: «мозок стає і зброєю, і мішенню». Це відображає фундаментальну зміну в природі сучасних конфліктів:

• Когнітивна війна працює на майбутнє, формуючи довгострокові переконання.
• Завдання — змінити не лише думку, а й поведінку людини.
• Або вплинути на людину, щоб вона відмовилася від задуманої дії, наприклад, якщо людина не виходить на протест через сумніви («усі там за гроші»), це може бути результатом впливу когнітивної зброї.

Міфодизайн: технологія конструювання реальності

Одним з інструментів когнітивного домінування є міфодизайн — психотехнологія створення нової соціальної реальності. Цей підхід базується на глибокому розумінні психології мас і механізмів формування колективних уявлень.

Міф будується з трьох ключових компонентів:

• Етос — цінності (справедливість, захист землі, нації, дітей).
• Логос — факти (історичні події, документи, закони).
• Пафос — емоції (гордість, шана, пам’ять, скорбота, ритуали).

росія вклала колосальні ресурси у створення міфу про «безсмертний полк» і героїзацію війни. Навіть солдатів ПВК «Вагнер» показують у кіно як «воїнів-інтернаціоналістів», перетворюючи найманців на героїв. Ця стратегія дозволяє легітимізувати агресію та мобілізувати суспільство для підтримки воєнних дій.

В Україні також є приклади власного міфодизайну: символ пес Патрон, ЗСУ-котики, Привид Києва, сталевий генерал, Бородянський півник, що уособлює мужність і стійкість. Але, потрібна систематична робота над створенням українського стратегічного наративу, що буде відображати україноцентрічні сенси та доносити до світу українську інтерпретацію цієї війни та образ України як суб’єкта міжнародної безпеки.

Майбутнє України як смислова битва

Перспективи української держави значною мірою залежать від успіху у семантичній війні. Україна має створити власний переконливий міф про майбутнє: безпечну, сильну, сучасну країну. Це критично важливо не лише для внутрішньої консолідації, але й для повернення українців із-за кордону.

Відсутність такого позитивного бачення може призвести до подальшого відтоку людей та поглиблення кризи ідентичності. Натомість сильний національний наратив здатен стати основою для відбудови та розвитку країни після перемоги.

Аналіз семантичної війни як асиметричного виклику дозволяє зробити кілька важливих висновків:

• Асиметричність загрози: семантична війна — це асиметричний спосіб боротьби, часто дешевший, але потенційно ефективніший за ракети чи танки.

• Системність російського підходу: росія послідовно використовує цей інструмент, змінюючи назви, символи, історичні наративи протягом століть.

• Необхідність проактивної відповіді: Україна має не лише протидіяти російським маніпуляціям, але й створювати власні сильні наративи й міфи, що об’єднують минуле, сучасне і майбутнє.

• Важливість медіаграмотності: найголовніше завдання — навчитися читати семантичні сигнали, розуміти когнітивні маніпуляції та не дозволяти ворогу формувати порядок денний в українському інформаційному просторі.

Когнітивна війна вимагає від суспільства та держави нового рівня усвідомленості та готовності до боротьби в інформаційно-смисловому просторі. Лише розуміючи механізми цієї боротьби, можна ефективно їй протистояти та перемагати.