Констеляції в сучасному мистецтві. Дослідження виставки «Шиття»
Виставка української художниці Анастасії Подерв’янської, яка пройшла в Національному художньому музеї України, демонструє унікальний підхід до сучасного мистецтва.Її творчість виходить за рамки традиційного текстильного мистецтва, перетворюючи його на інструмент для вираження складних ідей і емоцій.
Роботи художниці поєднують різні традиції, матеріали й техніки, провокуючи глядачів на інтелектуальну гру та співтворчість. Більше про творчий шлях мисткині та три серії її робіт розказала Оксана Баршинова – історикиня мистецтва, кураторка та дослідниця.
Джерела творчості
Анастасія Подерв’янська походить з родини митців: її батько, Лесь Подерв’янський, відомий художник і письменник, а мати, Світлана Лопухова, також художниця, з відомої мистецької династії. З боку батька бабуся Анастасії, Людмила Міляєва, була видатною дослідницею українського мистецтва, зокрема іконопису, а дід — Сергій Подерв’янський, — знаним художником. Обоє викладали в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).
У дитинстві Анастасія часто бувала на Полтавщині, де вона черпала натхнення для своєї творчості. Згодом пішла навчатися в НАОМА до відомого художника Миколи Стороженка.
В роботах художниці поєднуються впливи середньовічного українського іконопису, барокового стилю та народної культури. Вона інтегрує елементи попарту і грає з контрастами між високим і низьким, сакральним і профанним.
Прикладом такого підходу є твір «Сніг», натхненний іконою «Микита Бісоборець», улюбленою іконою її бабусі Людмили Міляєвої. Ця робота поєднує іконописні образи з елементами сучасного мистецтва, використовуючи золоте тло, характерне для ікон.
Спочатку Анастасія Подерв’янська займалася іконописом та роботами на склі, але згодом перейшла до текстилю, знайшовши в ньому свободу для творчості.
Хоча текстиль вже давно є частиною мистецьких практик художників різних напрямків, проте в українському контексті він часто сприймається як традиційно декоративний вид. Анастасія залучає текстиль до інструментарію сучасного мистецтва. Вона використовує різноманітні матеріали й тканини, створюючи роботи, що провокують глядачів на інтелектуальну гру і співтворчість.
Зараз Анастасія Подерв’янська активно працює з текстилем — зокрема, аплікацією і вишивкою.
Вишивка часто сприймається як жіноче мистецтво, що маргіналізоване і не належить до високого мистецтва. Анастасія ж обігрує цю тему, поєднуючи декоративні елементи з цитатами з класичних та сучасних мистецьких творів, включно з класичним європейським мистецтвом, попартом, японською графікою та іншим.
Виставка, яка була представлена в Національному художньому музеї України, є ретроспективою, що охоплює три серії робіт за десять років діяльності Анастасії Подерв’янської в текстилі.
Серія «Натюрморт»
Перша серія робіт художниці присвячена натюрморту, де вишивка поєднана з живописом і традиційними матеріалами живопису — олійними фарбами на полотні.
Основні прийоми у роботах Анастасії Подерв’янської – цитування і поєднання непоєднуваного.
Вона використовує відомі елементи, такі як зайчик Дюрера, поєднуючи їх з фламандськими натюрмортами XVII століття. Цей підхід нагадує дадаїзм початку XX століття, який зіткнув непоєднувані речі для створення нової реальності та критики буржуазного суспільства.
У сучасному мистецтві, зокрема українському, цей прийом використовується для створення нових сенсів, де звичні речі набувають нових значень через такі несподівані поєднання.
Для прикладу розглянемо роботу Анастасії з бідоном та бананом, яка об’єднує елементи, здавалося б, непоєднувані між собою. Історія створення мистецького твору пов’язана із завданням її сина в художній школі, де потрібно було намалювати бідон, що стало викликом, оскільки цей предмет вже не є поширеним.
Бідон зображено на золотому тлі, яке асоціюється з сакральним живописом і метафізичним світлом. А банан може викликати асоціації з сучасним мистецтвом, зокрема з роботою Мауріціо Каттелана, де банан був прикріплений до стіни скотчем і викликав резонанс навіть поза межами мистецької спільноти. Таким чином, робота Подерв’янської поєднує звичні та рідкісні предмети, створюючи нову інтерпретацію через їх несподіване поєднання.
Серія «Явища земні та явища небесні»
Друга серія робіт Анастасії Подерв’янської називається «Явища земні та явища небесні». Натхненням для неї стала книга етнографа Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях, космогонічні українські народні погляди та вірування», написана в 1909 році.
Книга містить різноманітні перекази, забобони та традиції з усієї України, які художниця перетворює на потужні візуальні образи. Наприклад, вона «винайшла» крилатих вовкулаків, яких раніше не було у візуальному мистецтві, але які згадуються в книжці.
Роботи з цієї серії часто базуються на текстах Булашева, але інтерпретовані через особисте бачення Анастасії. Вона використовує візуальні цитати з різних джерел, зокрема таких як київська пектораль та іконопис.
У своїх роботах Анастасія використовує такі елементи, як зображення архангела Михаїла і зображення сатани з ікон, її роботи часто містять гумористичні елементи й цитати з різних джерел, таких як «Мислитель» Родена з написом «Купатись чи не купатись?» (цитата з хрестоматійного тексту Леся Подерв’янського).
Анастасія також має досвід у театрально-декораційному мистецтві, що додає її роботам сценічності.
Над серією «Явища земні та явища небесні» художниця почала працювати після початку війни, а центральна робота «Страшний суд» (як і низку інших) вона створила після повномасштабного вторгнення.Твір базується на давній церковній композиції, яка традиційно розміщується на західній стіні храму як нагадування про перемогу добра над злом та особисту відповідальність за свої вчинки.
На перший погляд, перенасичена деталями, робота виявляє логіку іконопису: божественні сили й добро знаходяться вгорі, ангели борються за душі в центрі, а внизу розверзається пекло. Анастасія використовує цитати з українських ікон, зокрема ікони 15-16 століть зі Львівського національного музею імені Андрея Шептицького, де зображений дуже характерний двоголовий звір з сатаною.
Також є роботи, які Анастасія створювала під час своєї резиденції в Іспанії, де вона використовувала місцеві тканини та черпала натхнення у пишній місцевій природі, створюючи «райські композиції». У цих роботах авторка використовувала тканини, які змогла придбати на місці.
Ця серія робіт Анастасії Подерв’янської підкреслює зв’язок з традиціями українського бароко, яке поєднувало народне мистецтво, високу культуру, загальноєвропейські та локальні українські традиції. Її роботи містять багато точних деталей повсякденного оточення, водночас спираючись на впізнавані сюжети й теми класичного мистецтва.
Серія «Inner World»
Третя серія робіт Анастасії Подерв’янської називається «Inner World»(Внутрішній світ), створена у 2019 році. В основі цієї серії – анатомічні атласи, які художниця творчо перетворює на життєві образи. Вона включає також текстильні скульптури, для яких каркаси створив її чоловік, скульптор Олександр Смирнов.
Роботи Анастасії поєднують різні фізіологічні та емоційні аспекти людського існування, відображаючи споживацький світ, що експлуатує бажання й мрії. Черепи, серця та інші елементи надають творам гумористичний відтінок, відсилаючи до комерційного мистецтва, такого як роботи Даміена Герста, відомого британського художника, який належить до покоління Young British Artist.
Твори Анастасії з цієї серії, як і в попередніх, поєднують попарт, цитати з класичних творів, елементи українського бароко та молодіжної субкультури. Вони розкривають філософські теми, такі як скороминущість життя, марноту (vanitas), де черепи та серця, що палають, виступають символами.
Черепи присутні в її роботах як відсилання до натюрмортів жанру «ванітас», що символізують минущість життя і необхідність філософського ставлення до нього. В українській православній іконописній традиції черепи зображалися в основі розп’яття Христа як нагадування про його перемогу над смертю і спокуту гріха Адама і Єви.
Роботи Анастасії Подерв’янської глибоко занурені в традиції мистецтва і культури, вона використовує багатошарові образи й різноманітні матеріали, створюючи складні та насичені композиції.
Сучасне мистецтво часто залучає стратегію вау-ефекту або ж, навпаки, відмовляється від активної візуальності, завжди пов’язане з глибокими мистецькими й культурними традиціями. І це дуже важлива тема для управлінців, оскільки допомагає знаходити нові стратегічні рішення в операційній діяльності.
Замість того, щоб просто слідувати усталеним шляхам, варто звертати увагу на різні аспекти, такі як мистецтво, філософія, спорт тощо. Це дозволяє вийти за рамки звичного мислення і знайти нові підходи. Таким чином, впровадження нетрадиційних ідей може сприяти інноваціям і розвитку.
Виставка української художниці Анастасії Подерв’янської, яка пройшла в Національному художньому музеї України, демонструє унікальний підхід до сучасного мистецтва.Її творчість виходить за рамки традиційного текстильного мистецтва, перетворюючи його на інструмент для вираження складних ідей і емоцій.
Роботи художниці поєднують різні традиції, матеріали й техніки, провокуючи глядачів на інтелектуальну гру та співтворчість. Більше про творчий шлях мисткині та три серії її робіт розказала Оксана Баршинова – історикиня мистецтва, кураторка та дослідниця.
Джерела творчості
Анастасія Подерв’янська походить з родини митців: її батько, Лесь Подерв’янський, відомий художник і письменник, а мати, Світлана Лопухова, також художниця, з відомої мистецької династії. З боку батька бабуся Анастасії, Людмила Міляєва, була видатною дослідницею українського мистецтва, зокрема іконопису, а дід — Сергій Подерв’янський, — знаним художником. Обоє викладали в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).
У дитинстві Анастасія часто бувала на Полтавщині, де вона черпала натхнення для своєї творчості. Згодом пішла навчатися в НАОМА до відомого художника Миколи Стороженка.
В роботах художниці поєднуються впливи середньовічного українського іконопису, барокового стилю та народної культури. Вона інтегрує елементи попарту і грає з контрастами між високим і низьким, сакральним і профанним.
Прикладом такого підходу є твір «Сніг», натхненний іконою «Микита Бісоборець», улюбленою іконою її бабусі Людмили Міляєвої. Ця робота поєднує іконописні образи з елементами сучасного мистецтва, використовуючи золоте тло, характерне для ікон.
Спочатку Анастасія Подерв’янська займалася іконописом та роботами на склі, але згодом перейшла до текстилю, знайшовши в ньому свободу для творчості.
Хоча текстиль вже давно є частиною мистецьких практик художників різних напрямків, проте в українському контексті він часто сприймається як традиційно декоративний вид. Анастасія залучає текстиль до інструментарію сучасного мистецтва. Вона використовує різноманітні матеріали й тканини, створюючи роботи, що провокують глядачів на інтелектуальну гру і співтворчість.
Зараз Анастасія Подерв’янська активно працює з текстилем — зокрема, аплікацією і вишивкою.
Вишивка часто сприймається як жіноче мистецтво, що маргіналізоване і не належить до високого мистецтва. Анастасія ж обігрує цю тему, поєднуючи декоративні елементи з цитатами з класичних та сучасних мистецьких творів, включно з класичним європейським мистецтвом, попартом, японською графікою та іншим.
Виставка, яка була представлена в Національному художньому музеї України, є ретроспективою, що охоплює три серії робіт за десять років діяльності Анастасії Подерв’янської в текстилі.
Серія «Натюрморт»
Перша серія робіт художниці присвячена натюрморту, де вишивка поєднана з живописом і традиційними матеріалами живопису — олійними фарбами на полотні.
Основні прийоми у роботах Анастасії Подерв’янської – цитування і поєднання непоєднуваного.
Вона використовує відомі елементи, такі як зайчик Дюрера, поєднуючи їх з фламандськими натюрмортами XVII століття. Цей підхід нагадує дадаїзм початку XX століття, який зіткнув непоєднувані речі для створення нової реальності та критики буржуазного суспільства.
У сучасному мистецтві, зокрема українському, цей прийом використовується для створення нових сенсів, де звичні речі набувають нових значень через такі несподівані поєднання.
Для прикладу розглянемо роботу Анастасії з бідоном та бананом, яка об’єднує елементи, здавалося б, непоєднувані між собою. Історія створення мистецького твору пов’язана із завданням її сина в художній школі, де потрібно було намалювати бідон, що стало викликом, оскільки цей предмет вже не є поширеним.
Бідон зображено на золотому тлі, яке асоціюється з сакральним живописом і метафізичним світлом. А банан може викликати асоціації з сучасним мистецтвом, зокрема з роботою Мауріціо Каттелана, де банан був прикріплений до стіни скотчем і викликав резонанс навіть поза межами мистецької спільноти. Таким чином, робота Подерв’янської поєднує звичні та рідкісні предмети, створюючи нову інтерпретацію через їх несподіване поєднання.
Серія «Явища земні та явища небесні»
Друга серія робіт Анастасії Подерв’янської називається «Явища земні та явища небесні». Натхненням для неї стала книга етнографа Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях, космогонічні українські народні погляди та вірування», написана в 1909 році.
Книга містить різноманітні перекази, забобони та традиції з усієї України, які художниця перетворює на потужні візуальні образи. Наприклад, вона «винайшла» крилатих вовкулаків, яких раніше не було у візуальному мистецтві, але які згадуються в книжці.
Роботи з цієї серії часто базуються на текстах Булашева, але інтерпретовані через особисте бачення Анастасії. Вона використовує візуальні цитати з різних джерел, зокрема таких як київська пектораль та іконопис.
У своїх роботах Анастасія використовує такі елементи, як зображення архангела Михаїла і зображення сатани з ікон, її роботи часто містять гумористичні елементи й цитати з різних джерел, таких як «Мислитель» Родена з написом «Купатись чи не купатись?» (цитата з хрестоматійного тексту Леся Подерв’янського).
Анастасія також має досвід у театрально-декораційному мистецтві, що додає її роботам сценічності.
Над серією «Явища земні та явища небесні» художниця почала працювати після початку війни, а центральна робота «Страшний суд» (як і низку інших) вона створила після повномасштабного вторгнення.Твір базується на давній церковній композиції, яка традиційно розміщується на західній стіні храму як нагадування про перемогу добра над злом та особисту відповідальність за свої вчинки.
На перший погляд, перенасичена деталями, робота виявляє логіку іконопису: божественні сили й добро знаходяться вгорі, ангели борються за душі в центрі, а внизу розверзається пекло. Анастасія використовує цитати з українських ікон, зокрема ікони 15-16 століть зі Львівського національного музею імені Андрея Шептицького, де зображений дуже характерний двоголовий звір з сатаною.
Також є роботи, які Анастасія створювала під час своєї резиденції в Іспанії, де вона використовувала місцеві тканини та черпала натхнення у пишній місцевій природі, створюючи «райські композиції». У цих роботах авторка використовувала тканини, які змогла придбати на місці.
Ця серія робіт Анастасії Подерв’янської підкреслює зв’язок з традиціями українського бароко, яке поєднувало народне мистецтво, високу культуру, загальноєвропейські та локальні українські традиції. Її роботи містять багато точних деталей повсякденного оточення, водночас спираючись на впізнавані сюжети й теми класичного мистецтва.
Серія «Inner World»
Третя серія робіт Анастасії Подерв’янської називається «Inner World»(Внутрішній світ), створена у 2019 році. В основі цієї серії – анатомічні атласи, які художниця творчо перетворює на життєві образи. Вона включає також текстильні скульптури, для яких каркаси створив її чоловік, скульптор Олександр Смирнов.
Роботи Анастасії поєднують різні фізіологічні та емоційні аспекти людського існування, відображаючи споживацький світ, що експлуатує бажання й мрії. Черепи, серця та інші елементи надають творам гумористичний відтінок, відсилаючи до комерційного мистецтва, такого як роботи Даміена Герста, відомого британського художника, який належить до покоління Young British Artist.
Твори Анастасії з цієї серії, як і в попередніх, поєднують попарт, цитати з класичних творів, елементи українського бароко та молодіжної субкультури. Вони розкривають філософські теми, такі як скороминущість життя, марноту (vanitas), де черепи та серця, що палають, виступають символами.
Черепи присутні в її роботах як відсилання до натюрмортів жанру «ванітас», що символізують минущість життя і необхідність філософського ставлення до нього. В українській православній іконописній традиції черепи зображалися в основі розп’яття Христа як нагадування про його перемогу над смертю і спокуту гріха Адама і Єви.
Роботи Анастасії Подерв’янської глибоко занурені в традиції мистецтва і культури, вона використовує багатошарові образи й різноманітні матеріали, створюючи складні та насичені композиції.
Сучасне мистецтво часто залучає стратегію вау-ефекту або ж, навпаки, відмовляється від активної візуальності, завжди пов’язане з глибокими мистецькими й культурними традиціями. І це дуже важлива тема для управлінців, оскільки допомагає знаходити нові стратегічні рішення в операційній діяльності.
Замість того, щоб просто слідувати усталеним шляхам, варто звертати увагу на різні аспекти, такі як мистецтво, філософія, спорт тощо. Це дозволяє вийти за рамки звичного мислення і знайти нові підходи. Таким чином, впровадження нетрадиційних ідей може сприяти інноваціям і розвитку.
