Лідерство, Героїка та Музична творчість
Стаття була розроблена на основі інтелектуального занурення TransformWISE в рамках навчального проекту “СТУДНЯ”.
Віталій Вишинський – композитор, в.о. доцента кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського, член Національної спілки композиторів України. Лауреат державної премії ім. Левка Ревуцького, стипендіат Міжнародного Вагнерівського товариства.
ЛІДЕРСТВО
Чи є особистості в музиці, які своєю діяльністю змінили історичні процеси та уявлення про те, якою може бути музична творчість? Чи є ті, хто запропонували певні шляхи руху розвитку, якими потім активно скористались інші? І хто він лідер в музичній творчості, який він?
Віталій Вишинський досліджуючи роль лідера в музичній творчості говорить, що лідер – це той, хто пропонує ясне розуміння та формування ціннісних категорій, активну роботу над собою, демонстрацю того, як можна робити ту чи іншу роботу, впливаючи на колектив, на спільноту через емоційні канали, натхнення, ентузіазм та хто формує можливості для наслідувань і змін. В розрізі цього поняття лідерства, протягом всієї історії музики, можемо виокремити безперечного лідера-композитора – це Людвіг ван Бетховен. Бетховен власним прикладом демонстрував нащо він здатен, навіть маючи достатньо перепон в своїй роботі, прагнув об’єднати людей навколо певних цінностей, і це об’єднання було не тільки в руслі інтелектуального осягнення цих ідей, ціннісних позицій, але й емоційного їх проживання. Бетховен – людина, яка активно сприяла формуванню напруженого, емоційного та стихійного звучання, яка власною творчістю змінювала і вказувала шляхи для майбутніх поколінь. Він вірить, що знає істину та закликає йти за ним, адже тоді вони матимуть щастя.
Як Бетховен реалізує концепцію лідера? Як він змінив абсолютний погляд на музику, музичну творчість і взагалі на композиторську спеціальність?
Портрет Бетховена. Йозеф-Карл Штілер, 1820.
Творчість Бетховена дає змогу почати говорити про композитора в інакшому ключі, ніж це було до нього. Своїм прикладом він реалізував таку модель композиторства, в центрі якої опинилися питання оригінальності та неповторності, спрямованості творчості у майбутнє. Він стає тим митцем, для якого питання самоствердження в творчості виявилось визначальним. Зрештою, ця візія творчого самоусвідомлення буде підхоплена наступниками.
Бетховен – це новий етап музичної історії, з якого розпочалась сучасна музика, сучасне бачення та розуміння композитора.
Для того аби зрозуміти унікальність Бетховена, розглянемо творчість Вольфганга Амадея Моцарта. Бетховен та Моцарт жили в один час, навіть історія пам’ятає випадки їх особистих зустрічей, але яка ж між ними різниця?
Якщо взяти за критерій порівняння успіх, то для Моцарта успіх – це був результат композиторської творчості в моменті, саме сьогодні, важливо було отримати бенефіти від творчості за життя. Він розумів, що успіх швидко минає та завтра доведеться створювати новий твір для того аби цей успіх підтримувати. Водночас успіх неможливий без майстерності. Звідси прагнення бути кращим за інших в тому, що робиш. Водночас, його мало хвилювало майбутнє. В центрі прагнення писати музики для слухачів тут і зараз.
Портрет Вольфганга-Амадея Моцарта. Робота Барбари Крафт, 1819 рік.
Портрет Людвіга Ван Бетховена. Робота Крістіана Хорнемана, 1803 рік
Формула Бетховена – інакша. Він творить з огляду на майбутнє. Це не означає, що йому нецікавий успіх сьогодення, утім він розуміє, що мета творчості ширша і складніше, через, що виникають непорозуміння. Відтак його справжній слухач, який зрозуміє і оцінить належно його музику, знаходить у майбутньому.
«Мою музику в майбутньому будуть краще розуміти і мої твори знову воскреснуть»
Людвіг ван Бетховен
Для Бетховена бути кращим означає бути інакшим. На відміну від нього Моцарт цього не прагнув, натомість волів бути найкращим майстром серед найкращих майстрів. Бетховену мислить інакше і пропонує нові шлях мистецтва, що часто викликає непорозуміння у публіки. В їхніх очах Бетховен це той, хто кидає виклик традиції, задля імперативного ствердження власного Я. Саме починаючи з Бетховена, ми говоримо про композитора як про митця, що прагне розкрити свою власну особистість (її інакшість, неповторність, складність) у творчості.
Таким чином, починаючи з Бетховенацентром музичної композиції стає її автор —його ідеї, внутрішній світ, переживання, світогляд, місія та візія тощо.
Іронічна фраза «Я художник – я так бачу», яку ми часто використовуємо по відношенню до митців, є наслідком такого повороту.
Людвіг ван Бетховен у своєму кабінеті. Робота Карла Бернхарда Шлоссера, 1832 рік 
Нова концепція композитора і як вона змінилася
До Бетховена композитор – це майстер, який гарно виконує свою роботу, пише певну музику і його майстерність оцінюють достатньо високо. Композитор як ремісник, майстер-ремісник. Видатний Йоганн Себастьян Бах ідеально втілює концепцію композитора-ремісника, для якого створення музики це щоденна робота визначена контрактом.
Бетховен перший композитор, який пише музику не тільки на замовленню, а тому що це є його необхідністю, його шляхом самореалізації, способом самовираження та самоствердження. Твір має з’явитись тому що інакше не може бути. Так, Бетховен пропонує концепцію композитора-творця, деміурга, лідера, який проторює нові шляхи, пропонує нові можливості, показує, як це може бути, і тим самим стверджує себе.
Отже, композитор-майстер змінюється на композитора-творця, який безмежно владарює над власними музичним ідеями та їхнім втіленням в музичних творах, відтак має владу над слухацькимсприйняттям.
Повертаючись до Йоганна Себастьяна Баха, то варто зазначити, що його майстерність була такого високого рівня, що швидкість написання музики була така, як кожен з нас просто пише звичайний текст. Це з рештою пояснює велику кількість створеною ним музики. Але це не означало, що написаний на папері твір завершений, він повертався до творів, міг доопрацьовувати, змінювати, враховуючи обставини та наявність того чи іншого інструменту. Твір мав варіантність і міг бути використаний композитором за різних обставин.
Для Бетховена це неприйнятно. Бетховен формував концепцію твору, створював єдиний варіант його втілення та максимально детально описував кожний елемент музичного твору. Це зафіксовано у величезній кількості його чернеток. На відміну від інших композиторів, до Бетховена, ми не маємо справу з такою великою кількістю авторських чернеток, які демонструють, що композиторська робота це не тільки написання при натхненні, а це робота з варіантами та пошуком найкращих музичних рішень. І все це має на меті, щоби слухач, який в подальшому буде слухати цей твір максимально точно зміг зрозуміти авторську ідею, волю, бачення, та мінімізувати процес викривлення. Творча ідея, творча думка, творча концепція, яка є у композитора, має бути точно виражена. Це вираження має єдиний варіант, і цей єдиний варіант має бути сприйнятий належним чином слухачем. Якщо слухач не сприймає, то це проблема, в даному випадку, слухача, який просто ще не готовий це сприйняти. Звідси вже згадана ідея про майбутнє і майбутніх слухачів.
Отже, досліджуючи творчість Людвіга ван Бетховена, його лідерську позицію, ми можемо констатувати – що він історично орієнтована особистість, яка усвідомлювала себе творцем історії та хотіла ним бути, для якої – бути собою означає бути не таким, як всі, тобто не вписуватися в загальні приписи. Навіть маючи фізичні перешкоди, адже до Людвіга важко було уявити композитора, який має вади слуху та не чує. Бетховену віці 50-ти роківпочав втрачати слух і помер зовсім його втративши. Але це зовсім не завадило йому писати музику. Бетховен – людина, яка своєю творчість привнесла у світ щось небувале, «геть нечуване», яке, своєю чергою, змінила подальший хід історії та підпорядкувала цей хід новому порядку.
Стаття була розроблена на основі інтелектуального занурення TransformWISE в рамках навчального проекту “СТУДНЯ”.
Віталій Вишинський – композитор, в.о. доцента кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського, член Національної спілки композиторів України. Лауреат державної премії ім. Левка Ревуцького, стипендіат Міжнародного Вагнерівського товариства.
ЛІДЕРСТВО
Чи є особистості в музиці, які своєю діяльністю змінили історичні процеси та уявлення про те, якою може бути музична творчість? Чи є ті, хто запропонували певні шляхи руху розвитку, якими потім активно скористались інші? І хто він лідер в музичній творчості, який він?
Віталій Вишинський досліджуючи роль лідера в музичній творчості говорить, що лідер – це той, хто пропонує ясне розуміння та формування ціннісних категорій, активну роботу над собою, демонстрацю того, як можна робити ту чи іншу роботу, впливаючи на колектив, на спільноту через емоційні канали, натхнення, ентузіазм та хто формує можливості для наслідувань і змін. В розрізі цього поняття лідерства, протягом всієї історії музики, можемо виокремити безперечного лідера-композитора – це Людвіг ван Бетховен. Бетховен власним прикладом демонстрував нащо він здатен, навіть маючи достатньо перепон в своїй роботі, прагнув об’єднати людей навколо певних цінностей, і це об’єднання було не тільки в руслі інтелектуального осягнення цих ідей, ціннісних позицій, але й емоційного їх проживання. Бетховен – людина, яка активно сприяла формуванню напруженого, емоційного та стихійного звучання, яка власною творчістю змінювала і вказувала шляхи для майбутніх поколінь. Він вірить, що знає істину та закликає йти за ним, адже тоді вони матимуть щастя.
Як Бетховен реалізує концепцію лідера? Як він змінив абсолютний погляд на музику, музичну творчість і взагалі на композиторську спеціальність?
Портрет Бетховена. Йозеф-Карл Штілер, 1820.
Творчість Бетховена дає змогу почати говорити про композитора в інакшому ключі, ніж це було до нього. Своїм прикладом він реалізував таку модель композиторства, в центрі якої опинилися питання оригінальності та неповторності, спрямованості творчості у майбутнє. Він стає тим митцем, для якого питання самоствердження в творчості виявилось визначальним. Зрештою, ця візія творчого самоусвідомлення буде підхоплена наступниками.
Бетховен – це новий етап музичної історії, з якого розпочалась сучасна музика, сучасне бачення та розуміння композитора.
Для того аби зрозуміти унікальність Бетховена, розглянемо творчість Вольфганга Амадея Моцарта. Бетховен та Моцарт жили в один час, навіть історія пам’ятає випадки їх особистих зустрічей, але яка ж між ними різниця?
Якщо взяти за критерій порівняння успіх, то для Моцарта успіх – це був результат композиторської творчості в моменті, саме сьогодні, важливо було отримати бенефіти від творчості за життя. Він розумів, що успіх швидко минає та завтра доведеться створювати новий твір для того аби цей успіх підтримувати. Водночас успіх неможливий без майстерності. Звідси прагнення бути кращим за інших в тому, що робиш. Водночас, його мало хвилювало майбутнє. В центрі прагнення писати музики для слухачів тут і зараз.
Портрет Вольфганга-Амадея Моцарта. Робота Барбари Крафт, 1819 рік.
Портрет Людвіга Ван Бетховена. Робота Крістіана Хорнемана, 1803 рік
Формула Бетховена – інакша. Він творить з огляду на майбутнє. Це не означає, що йому нецікавий успіх сьогодення, утім він розуміє, що мета творчості ширша і складніше, через, що виникають непорозуміння. Відтак його справжній слухач, який зрозуміє і оцінить належно його музику, знаходить у майбутньому.
«Мою музику в майбутньому будуть краще розуміти і мої твори знову воскреснуть»
Людвіг ван Бетховен
Для Бетховена бути кращим означає бути інакшим. На відміну від нього Моцарт цього не прагнув, натомість волів бути найкращим майстром серед найкращих майстрів. Бетховену мислить інакше і пропонує нові шлях мистецтва, що часто викликає непорозуміння у публіки. В їхніх очах Бетховен це той, хто кидає виклик традиції, задля імперативного ствердження власного Я. Саме починаючи з Бетховена, ми говоримо про композитора як про митця, що прагне розкрити свою власну особистість (її інакшість, неповторність, складність) у творчості.
Таким чином, починаючи з Бетховенацентром музичної композиції стає її автор —його ідеї, внутрішній світ, переживання, світогляд, місія та візія тощо.
Іронічна фраза «Я художник – я так бачу», яку ми часто використовуємо по відношенню до митців, є наслідком такого повороту.
Людвіг ван Бетховен у своєму кабінеті. Робота Карла Бернхарда Шлоссера, 1832 рік
Нова концепція композитора і як вона змінилася
До Бетховена композитор – це майстер, який гарно виконує свою роботу, пише певну музику і його майстерність оцінюють достатньо високо. Композитор як ремісник, майстер-ремісник. Видатний Йоганн Себастьян Бах ідеально втілює концепцію композитора-ремісника, для якого створення музики це щоденна робота визначена контрактом.
Бетховен перший композитор, який пише музику не тільки на замовленню, а тому що це є його необхідністю, його шляхом самореалізації, способом самовираження та самоствердження. Твір має з’явитись тому що інакше не може бути. Так, Бетховен пропонує концепцію композитора-творця, деміурга, лідера, який проторює нові шляхи, пропонує нові можливості, показує, як це може бути, і тим самим стверджує себе.
Отже, композитор-майстер змінюється на композитора-творця, який безмежно владарює над власними музичним ідеями та їхнім втіленням в музичних творах, відтак має владу над слухацькимсприйняттям.
Повертаючись до Йоганна Себастьяна Баха, то варто зазначити, що його майстерність була такого високого рівня, що швидкість написання музики була така, як кожен з нас просто пише звичайний текст. Це з рештою пояснює велику кількість створеною ним музики. Але це не означало, що написаний на папері твір завершений, він повертався до творів, міг доопрацьовувати, змінювати, враховуючи обставини та наявність того чи іншого інструменту. Твір мав варіантність і міг бути використаний композитором за різних обставин.
Для Бетховена це неприйнятно. Бетховен формував концепцію твору, створював єдиний варіант його втілення та максимально детально описував кожний елемент музичного твору. Це зафіксовано у величезній кількості його чернеток. На відміну від інших композиторів, до Бетховена, ми не маємо справу з такою великою кількістю авторських чернеток, які демонструють, що композиторська робота це не тільки написання при натхненні, а це робота з варіантами та пошуком найкращих музичних рішень. І все це має на меті, щоби слухач, який в подальшому буде слухати цей твір максимально точно зміг зрозуміти авторську ідею, волю, бачення, та мінімізувати процес викривлення. Творча ідея, творча думка, творча концепція, яка є у композитора, має бути точно виражена. Це вираження має єдиний варіант, і цей єдиний варіант має бути сприйнятий належним чином слухачем. Якщо слухач не сприймає, то це проблема, в даному випадку, слухача, який просто ще не готовий це сприйняти. Звідси вже згадана ідея про майбутнє і майбутніх слухачів.
Отже, досліджуючи творчість Людвіга ван Бетховена, його лідерську позицію, ми можемо констатувати – що він історично орієнтована особистість, яка усвідомлювала себе творцем історії та хотіла ним бути, для якої – бути собою означає бути не таким, як всі, тобто не вписуватися в загальні приписи. Навіть маючи фізичні перешкоди, адже до Людвіга важко було уявити композитора, який має вади слуху та не чує. Бетховену віці 50-ти роківпочав втрачати слух і помер зовсім його втративши. Але це зовсім не завадило йому писати музику. Бетховен – людина, яка своєю творчість привнесла у світ щось небувале, «геть нечуване», яке, своєю чергою, змінила подальший хід історії та підпорядкувала цей хід новому порядку.
