Матеріал підготовлений на основі виступу астрофізикині, молодшої наукової співробітниці Головної астрономічної обсерваторії НАН України Олени Компанієць на «Школі Стратегування»
Космос — це не лише про телескопи та ракети. Він значно ближчий до нашого щоденного життя, ніж ми звикли думати. Кожен із нас буквально складається з частинок, які утворилися в надрах далеких зір.
Коли ми говоримо «космос», то уявляємо зорі, галактики, безмежний простір. Проте наше сучасне розуміння кардинально відрізняється від уявлень минулих поколінь. Колись люди не знали про існування інших галактик і планет. Сьогодні ми знаємо, що Всесвіт динамічний, складний і постійно змінюється. І ми — частина цього процесу.
Космос — це не лише порядок, а й хаос. Там відбуваються вибухи зір, зіткнення галактик, формування нових зірок і планет. І хоча він здається далеким, наше уявлення про нього формує наш світогляд і наше стратегічне мислення.

У космосі — абсолютна тиша. Там немає повітря, яке б передавало звуки. Те, що для нас звичне — дихання, голос, шепіт — у космосі неможливе без спеціальних технологій. Все відбувається у повній тиші, і це один із парадоксів, який водночас і зачаровує, і насторожує.
Це пов’язано з тим, що звук — це коливання в середовищі. На Землі — в повітрі, воді чи металі. У вакуумі космосу такого середовища немає, тому звук не поширюється. Тільки через радіохвилі або внутрішні комунікаційні системи космонавти можуть чути одне одного.
Щоб потрапити в космос, достатньо подолати 100 км — це менше, ніж відстань від одного кінця області до іншого в Україні. Але справжній зв’язок із космосом — не в цифрах, а в розумінні, що ми вже несемо в собі його сліди.
Більшість із нас щодня користується технологіями, створеними в межах космічних програм. Ми також маємо у своєму тілі атоми, які пройшли крізь зорі та катастрофи Всесвіту. Таким чином, кожна людина вже є мандрівником космосу — на атомному рівні.
Після Великого вибуху близько 13,8 млрд років тому першим елементом, який виник, був гідроген (водень). Він є у складі води, яку ми п’ємо, та палива, що використовується в ракетах. Інші елементи — кальцій, залізо, вуглець — сформувалися в зорях під час термоядерних реакцій і були викинуті в космос під час вибухів наднових. Саме з цих частинок згодом утворилися Сонце, Земля і ми.
Карбон, з якого складаються діаманти, теж утворився в зорях. Деякі зорі, що вибухнули, залишають після себе білі карлики, які в окремих випадках складаються з чистого кристалізованого вуглецю — тобто фактично гігантські діаманти у космосі.
Реакції, які відбуваються в надрах зір — термоядерний синтез, — сьогодні намагаються відтворити у лабораторіях. Вони можуть стати джерелом безпечної, стабільної та екологічної енергії майбутнього. Це шанс відійти від невідновлюваних джерел: нафти, газу, урану, які вичерпуються.
Водень, який потрібен для термоядерного синтезу, можна добувати з води, розщеплюючи її на кисень і водень. Саме цю технологію планують застосовувати на Марсі для виготовлення палива із льоду, що є на його поверхні.
Багато речей у нашому повсякденному житті — побутові фільтри, сенсори, бездротові інструменти, вогнестійкі матеріали, навіть амортизаційні підошви кросівок — з’явилися завдяки потребам космічної галузі. Наприклад, технології GPS не могли б існувати без урахування викривлення простору-часу, яке передбачила загальна теорія відносності Ейнштейна.
Цифрові камери, захисні тканини, спеціальні протипожежні матеріали — усе це виникло з розробок для космосу. Технології, створені для виживання людини у відкритому космосі, згодом стали основою багатьох побутових зручностей.
Ейнштейн пояснив, що маса викривляє простір-час. Це означає, що час рухається повільніше в сильнішому гравітаційному полі. Саме тому годинники на супутниках GPS потребують спеціального коригування — інакше ваша навігація не змогла б точно визначити місцезнаходження.
Уявний експеримент: якщо космічний корабель обертатиметься навколо чорної діри, то на ньому час уповільниться настільки, що день для екіпажу може дорівнювати сотням років на Землі. Цей ефект було науково обґрунтовано і використано у фільмі «Інтерстеллар».
Попри війну, економічні труднощі та інші виклики, інвестування в космічну галузь — це стратегічне рішення. Власні супутники — це незалежність і безпека. А також — джерело нових технологій, які згодом повертаються в економіку у вигляді нових матеріалів, засобів зв’язку чи систем навігації.
До прикладу, програма «Аполлон» коштувала США близько 20 млрд доларів, але завдяки технологічним патентам і розробкам вона принесла значно більші дивіденди.
Інвестиції в науку — це довгострокова вигода.
Лише 5% Всесвіту складається з того, що ми можемо бачити й виміряти. Інші 95% — темна матерія і темна енергія. Вони не випромінюють світло, не взаємодіють із ним. Це простір для гіпотез, відкриттів і нових проривів.
Темна енергія, за сучасними моделями, викликає прискорене розширення Всесвіту. Це явище зафіксували обсерваторії та підтвердили численні спостереження. Є гіпотеза, що темна енергія має від’ємну масу — і можливо, саме вона дозволить подорожувати швидше за світло, використовуючи викривлення простору.
Космос — це не про «далеко». Це — про глибину мислення.
Дослідження Всесвіту навчає нас шукати зв’язки між, здавалося б, несумісними речами. Від зоряного пилу — до штучного інтелекту, від діаманта — до радіохвилі. І в цьому зв’язку — джерело майбутніх рішень, стратегій і проривів.
Вивчення космосу формує здатність будувати міждисциплінарні зв’язки, що особливо важливо для стратегічного мислення і лідерства. Здатність поєднувати знання з астрономії, філософії, інженерії та мистецтва — запорука створення нових підходів у бізнесі, державному управлінні та освіті.