Проекти про людяне в людині
Стратегічні комунікації на світовій арені в умовах війни
Частина 2
Найшвидший шлях від України до Європи — через правду.
Ми вже вас познайомили з історією створення Фундації соціальних інновацій “З країни в Україну”. Також ви дізналися про її ключову ініціативу “Семантичний корпус”, головна мета якої — допомогти Україні бути почутій в усьому її різноманітті кожною країною Європи.
У першій частині кейсу ми розповіли про те, як після повномасштабного вторгнення організація реагувала на екзистенційну загрозу. У перші два тижні команда ”Семантичного корпусу” взаємодіяла з російською аудиторією. Потім на державному рівні розробила цілісну комунікаційну стратегію України та реалізувала понад 60 успішних інформаційних проєктів на європейську аудиторію.
У вересні 2022 року держава не підтримала подальші проєкти “Семантичного корпусу”, а зробила ставку на ініціативу United24. Однак команда не зупинилася, а продовжила залучати кошти та реалізовувати інноваційні культурні ініціативи в Україні та далеко за її межами.
Про людяне в людині
https://heroes.semantic-corpus.com/
Восени 2022 року перед командою “Семантичного корпусу” постало питання — а з чим комунікувати далі? Що відбувається всередині країни? Що відчувають люди? Які точки опори українського народу, завдяки яким він дає відсіч та намагається перемагати?
За підсумками проєктів, які були реалізовані раніше в “Семантичному корпусі”, команда вирушила досліджувати український героїзм і зустрілася з 200 героями з 12 регіонів України.
Тему для дослідження підказав проєкт “Шлях героя”, в якому команда “Семантичного корпусу” в травні 2023 зібрала історії 6 українців з 2014 по 2022 рік. Історії розповідали про вибір людини та про наслідки цього вибору. Під час розповіді на кожному моменті прийняття рішення глядачу пропонували зробити вибір разом із героєм — а як би ви вчинили на місці героя? Поїхали чи залишилися? Стали волонтером чи пішли б служити? Кинули б сім’ю чи залишилися із нею в окупації? Користувачу пропонували кілька варіантів відповіді. Якщо він обирав відмінний від головного героя варіант, система давала йому можливість спробувати ще раз. З кожною відповіддю глядач все ближче наближався емоційно до стану героя розповіді.
Близько 1000 європейців пройшли цей шлях разом з українськими героями. Це був один із найбільш інтерактивних проєктів, враховуючи кількість відгуків і коментарів у соціальних мережах. Команда отримала близько 3000 обговорень. Кремлівські боти також не спали та намагалися заблокувати його. А це один із показників успіху ініціативи. Отже, коли постало питання, на чому варто зосередитися — сумнівів не було. Команда почала дослідження сучасного українського героїзму.
Команда вирушила у кількамісячну мандрівку регіонами України.
Вчителі, охоронці, лікарі, менеджери, безробітні, підприємці, держслужбовці — всі ті, кого війна застала в абсолютно різних місцях та умовах, як виявляється, прожили таке життя та отримали таке виховання, яке дозволило в критичний момент зробити правильний вибір. Залишитися людьми. І вчиняти як Людина. Хтось займався евакуацією мирних мешканців, хтось зупиняв армади бронетехніки окупантів, хтось організовував побут тисяч переселенців, хтось рятував тварин, хтось годував голодних дітей… З усього різноманіття було обрано 6 головних героїв та, відповідно, 6 міст України, розповіді про які лягли в основу документальних фільмів — кіноальманаха “Міста та їхні герої”.
Чернігів, Миколаїв, Харків, Баштанка, Охтирка та Іванків стали звучати історіями звичайних людей, яких доля поставила в такі обставини, коли вони змушені були зробити вибір і вчиняти так, як не могли не вчинити. Це спонукало замислитися про власне життя кожного, хто чув ці історії, дивився ці фільми.
Паралельно з фільмуванням провідні українські фотографи знімали героїв, вулиці та площі, які демонстрували наслідки війни. До фотографів доєдналися журналісти, аналітики, копірайтери. Команда написала 12 великих статей про міста та їхні громади й зібрала 90 історій, які стали продовженням сюжетів відзнятих фотографами. Проєкт набув небувалого до цього для країни масштабу.
Команда поїхала в турне українськими містами з фільмами й познайомила громадян з героями-сучасниками. Фінальним етапом стала велика прем’єра фільму в кінотеатрі “Оскар” у Києві, на яку зібралося дві зали сукупністю 400 глядачів.
Кіноальманах набрав десятки тисяч переглядів у мережі та близько 200 публікацій у великих виданнях: статті та інтерв’ю з героями, знімальною групою та командою “Семантичного корпусу”. А ще за підсумками проєкту команда провела дві події в Європі.
На думку Дениса Блощинського, це один із найбільших успіхів фундації. По-перше, був резонанс у суспільстві як українському, так і європейському. По-друге, команда “Семантичного корпусу” знайшла для своєї подальшої діяльності комунікаційне мото — залишатися людиною за будь-яких обставин.
“Простір Людяності” та інші проєкти
“Міста-герої людей-героїв” став точкою відліку для формування сенсів в інформаційному просторі Європи. З цього проєкту народилася ще більш масштабна історія — “Простір Людяності”.
“Семантичний корпус” уже реалізував ініціативу з доданою реальністю в Парижі. Команда запрошувала парижан зробити фото на вулицях міста, а коли вони намагалися це зробити, навколо них з’явилися танкові їжаки та колюча проволока. Європейцям показали, що може трапитися з їхніми містами, якщо в них прийде російська армія.
Ще одна важлива ініціатива — “Свідки минулого на стражі майбутнього”. Це проєкт, який зробили в партнерстві з українським стартапом Reface. Команда оживила історичних персонажів і змоделювала панельну дискусію, де модераторкою була Леся Українка, а учасниками — Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Симон Петлюра, В’ячеслав Чорновіл та інші відомі українці. Історичних постатей перенесли в сучасний контекст — вони дискутували на тему викликів національній безпеці України, які криються в поведінці еліт. А ще видатні українці розмірковували над тим, як досвід минулого допоможе перемогти імперію зрештою.
Наразі команда планує провести дві великі події — в Берліні та Парижі. “Простір Людяності” буде інтегрований у “Кафе Київ” в Берліні. Команда буде багато говорити про людяність та людину через зустрічі з художниками, покази фільмів та панельні дискусії.
Результати та досягнення
Усі народжені та реалізовані ідеї в “Семантичному корпусі” — це результати реагування на екзистенційний виклик. Ініціативи розгортаються в різний спосіб, проте разом створюють невидимий семантичний купол над Україною, який команда планує й надалі розгортати та укріплювати.
Стратегічні плани на майбутнє
Наразі візія фундації соціальних інновацій “З країни в Україну” трансформувалась. Організація залишається інноватором, але посилює R&D роль.
Візія 2030: Національний науково-дослідний центр соціальних інновацій та розвитку гуманітарної сфери України, який ініціює та підтримує діяльність мереж громадських об’єднань, бізнес-асоціацій та програм органів місцевого самоврядування в контексті примноження людяного в людині в українському суспільстві.
“Ми ініціюємо та підтримуємо діяльність мереж громадських об’єднань, бізнес-асоціацій та програму органів місцевого самоврядування. І все це відбувається в певному контексті, що дуже важливо для нас. Ми говоримо про примноження людяного в людині й людського в суспільстві”, — розповідає Денис Блощинський, директор Фундації.
У 2023 році проєкти зовнішньої комунікації були на паузі, але наразі вони відновлюються і посилюються. Команда готує цілу низку великих подій за кордоном.
Найшвидший шлях від України до Європи — через правду. А шлях до безпечної, сильної, економічно розвиненої Європи лежить через безпечну, сильну, економічно розвинену Україну. Тому команда робить усе можливе, щоб європейці це також розуміли.
Ключові стратегічні цілі Фундації на 2024 рік лишаються актуальними. “Семантичний корпус” продовжить працювати над тим, щоб:
- протидіяти російській пропаганді,
- транслювати українські наративи за кордоном,
- підвищувати солідарність суспільства та
- розвивати парадигму гідності, свободи та людяності.
Команда готова брати на себе відповідальність, бути лідером та реалізовувати сміливі рішення, що трансформують суспільство та країну.
Стратегічні комунікації на світовій арені в умовах війни
Частина 2
Найшвидший шлях від України до Європи — через правду.
Ми вже вас познайомили з історією створення Фундації соціальних інновацій “З країни в Україну”. Також ви дізналися про її ключову ініціативу “Семантичний корпус”, головна мета якої — допомогти Україні бути почутій в усьому її різноманітті кожною країною Європи.
У першій частині кейсу ми розповіли про те, як після повномасштабного вторгнення організація реагувала на екзистенційну загрозу. У перші два тижні команда ”Семантичного корпусу” взаємодіяла з російською аудиторією. Потім на державному рівні розробила цілісну комунікаційну стратегію України та реалізувала понад 60 успішних інформаційних проєктів на європейську аудиторію.
У вересні 2022 року держава не підтримала подальші проєкти “Семантичного корпусу”, а зробила ставку на ініціативу United24. Однак команда не зупинилася, а продовжила залучати кошти та реалізовувати інноваційні культурні ініціативи в Україні та далеко за її межами.
Про людяне в людині
https://heroes.semantic-corpus.com/
Восени 2022 року перед командою “Семантичного корпусу” постало питання — а з чим комунікувати далі? Що відбувається всередині країни? Що відчувають люди? Які точки опори українського народу, завдяки яким він дає відсіч та намагається перемагати?
За підсумками проєктів, які були реалізовані раніше в “Семантичному корпусі”, команда вирушила досліджувати український героїзм і зустрілася з 200 героями з 12 регіонів України.
Тему для дослідження підказав проєкт “Шлях героя”, в якому команда “Семантичного корпусу” в травні 2023 зібрала історії 6 українців з 2014 по 2022 рік. Історії розповідали про вибір людини та про наслідки цього вибору. Під час розповіді на кожному моменті прийняття рішення глядачу пропонували зробити вибір разом із героєм — а як би ви вчинили на місці героя? Поїхали чи залишилися? Стали волонтером чи пішли б служити? Кинули б сім’ю чи залишилися із нею в окупації? Користувачу пропонували кілька варіантів відповіді. Якщо він обирав відмінний від головного героя варіант, система давала йому можливість спробувати ще раз. З кожною відповіддю глядач все ближче наближався емоційно до стану героя розповіді.
Близько 1000 європейців пройшли цей шлях разом з українськими героями. Це був один із найбільш інтерактивних проєктів, враховуючи кількість відгуків і коментарів у соціальних мережах. Команда отримала близько 3000 обговорень. Кремлівські боти також не спали та намагалися заблокувати його. А це один із показників успіху ініціативи. Отже, коли постало питання, на чому варто зосередитися — сумнівів не було. Команда почала дослідження сучасного українського героїзму.
Команда вирушила у кількамісячну мандрівку регіонами України.
Вчителі, охоронці, лікарі, менеджери, безробітні, підприємці, держслужбовці — всі ті, кого війна застала в абсолютно різних місцях та умовах, як виявляється, прожили таке життя та отримали таке виховання, яке дозволило в критичний момент зробити правильний вибір. Залишитися людьми. І вчиняти як Людина. Хтось займався евакуацією мирних мешканців, хтось зупиняв армади бронетехніки окупантів, хтось організовував побут тисяч переселенців, хтось рятував тварин, хтось годував голодних дітей… З усього різноманіття було обрано 6 головних героїв та, відповідно, 6 міст України, розповіді про які лягли в основу документальних фільмів — кіноальманаха “Міста та їхні герої”.
Чернігів, Миколаїв, Харків, Баштанка, Охтирка та Іванків стали звучати історіями звичайних людей, яких доля поставила в такі обставини, коли вони змушені були зробити вибір і вчиняти так, як не могли не вчинити. Це спонукало замислитися про власне життя кожного, хто чув ці історії, дивився ці фільми.
Паралельно з фільмуванням провідні українські фотографи знімали героїв, вулиці та площі, які демонстрували наслідки війни. До фотографів доєдналися журналісти, аналітики, копірайтери. Команда написала 12 великих статей про міста та їхні громади й зібрала 90 історій, які стали продовженням сюжетів відзнятих фотографами. Проєкт набув небувалого до цього для країни масштабу.
Команда поїхала в турне українськими містами з фільмами й познайомила громадян з героями-сучасниками. Фінальним етапом стала велика прем’єра фільму в кінотеатрі “Оскар” у Києві, на яку зібралося дві зали сукупністю 400 глядачів.
Кіноальманах набрав десятки тисяч переглядів у мережі та близько 200 публікацій у великих виданнях: статті та інтерв’ю з героями, знімальною групою та командою “Семантичного корпусу”. А ще за підсумками проєкту команда провела дві події в Європі.
На думку Дениса Блощинського, це один із найбільших успіхів фундації. По-перше, був резонанс у суспільстві як українському, так і європейському. По-друге, команда “Семантичного корпусу” знайшла для своєї подальшої діяльності комунікаційне мото — залишатися людиною за будь-яких обставин.
“Простір Людяності” та інші проєкти
“Міста-герої людей-героїв” став точкою відліку для формування сенсів в інформаційному просторі Європи. З цього проєкту народилася ще більш масштабна історія — “Простір Людяності”.
“Семантичний корпус” уже реалізував ініціативу з доданою реальністю в Парижі. Команда запрошувала парижан зробити фото на вулицях міста, а коли вони намагалися це зробити, навколо них з’явилися танкові їжаки та колюча проволока. Європейцям показали, що може трапитися з їхніми містами, якщо в них прийде російська армія.
Ще одна важлива ініціатива — “Свідки минулого на стражі майбутнього”. Це проєкт, який зробили в партнерстві з українським стартапом Reface. Команда оживила історичних персонажів і змоделювала панельну дискусію, де модераторкою була Леся Українка, а учасниками — Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Симон Петлюра, В’ячеслав Чорновіл та інші відомі українці. Історичних постатей перенесли в сучасний контекст — вони дискутували на тему викликів національній безпеці України, які криються в поведінці еліт. А ще видатні українці розмірковували над тим, як досвід минулого допоможе перемогти імперію зрештою.
Наразі команда планує провести дві великі події — в Берліні та Парижі. “Простір Людяності” буде інтегрований у “Кафе Київ” в Берліні. Команда буде багато говорити про людяність та людину через зустрічі з художниками, покази фільмів та панельні дискусії.
Результати та досягнення
Усі народжені та реалізовані ідеї в “Семантичному корпусі” — це результати реагування на екзистенційний виклик. Ініціативи розгортаються в різний спосіб, проте разом створюють невидимий семантичний купол над Україною, який команда планує й надалі розгортати та укріплювати.
Стратегічні плани на майбутнє
Наразі візія фундації соціальних інновацій “З країни в Україну” трансформувалась. Організація залишається інноватором, але посилює R&D роль.
Візія 2030: Національний науково-дослідний центр соціальних інновацій та розвитку гуманітарної сфери України, який ініціює та підтримує діяльність мереж громадських об’єднань, бізнес-асоціацій та програм органів місцевого самоврядування в контексті примноження людяного в людині в українському суспільстві.
У 2023 році проєкти зовнішньої комунікації були на паузі, але наразі вони відновлюються і посилюються. Команда готує цілу низку великих подій за кордоном.
Найшвидший шлях від України до Європи — через правду. А шлях до безпечної, сильної, економічно розвиненої Європи лежить через безпечну, сильну, економічно розвинену Україну. Тому команда робить усе можливе, щоб європейці це також розуміли.
Ключові стратегічні цілі Фундації на 2024 рік лишаються актуальними. “Семантичний корпус” продовжить працювати над тим, щоб:
- протидіяти російській пропаганді,
- транслювати українські наративи за кордоном,
- підвищувати солідарність суспільства та
- розвивати парадигму гідності, свободи та людяності.
Команда готова брати на себе відповідальність, бути лідером та реалізовувати сміливі рішення, що трансформують суспільство та країну.
