Війна без пострілів: когнітивні стратегії контролю мислення
Матеріал підготовлений на основі виступу докторки наук з державного управління, доцентки, професорки кафедри глобальної та національної безпеки Навчально-наукового Інституту публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка Рени Марутян на «Alumni Fusion – 2025», зустрічі випускників програми стратегічного лідерства «Sophos.Joint.Cyber»
Сучасне поле бою виходить далеко за межі фізичного простору. Поряд із землею, морем, повітрям, космосом та кіберпростором з’являється шостий вимір війни — людська свідомість. Когнітивна війна стає найнебезпечнішою формою протистояння XXI століття, оскільки її мета — не знищити противника, а перепрограмувати його мислення.
Що таке когнітивна війна?
Когнітивна війна — це цілеспрямований вплив на процеси мислення, сприйняття та прийняття рішень для зміни світогляду, руйнування ідентичності й послаблення стійкості суспільства. За визначенням НАТО, це «засіб впливу на мозок, де він стає одночасно мішенню та зброєю в боротьбі за когнітивну перевагу».
Ключова відмінність від інформаційної війни полягає в об’єкті атаки. Інформаційна війна впливає на те, ЩО ми думаємо — через фейки, цензуру, пропаганду. Когнітивна війна змінює те, ЯК ми думаємо — трансформує логіку мислення, алгоритми прийняття рішень, саму картину світу. Якщо інформаційна війна діє швидко й має обмежений термін впливу, то когнітивна працює на майбутнє, формуючи нові покоління з іншими цінностями та ідентичністю.
Методи когнітивного впливу
Рефлексивне управління — класичний метод, започаткований радянським вченим Володимиром Лєфевром. Суть полягає в тому, щоб підштовхнути противника до потрібного рішення через спеціально підготовлену інформацію. Людина чи спільнота вважає, що приймає самостійне рішення, але насправді діє за заданим сценарієм. Приклад: твердження Дональда Трампа, що «Україна маленька й слабка, вона не може перемогти велику росію» — це не констатація факту, а когнітивне упередження, що паралізує волю до опору.
Рефреймінг (зміна рамки сприйняття) — перепакування тих самих подій у нову інтерпретацію. Історичний приклад: після катастрофічної поразки під Бородіном 1812 року цар Микола I доручив поету Лермонтову створити новий наратив. Так з’явилися рядки «Скажи-ка, дядя, ведь не даром москва, спаленная пожаром, французу отдана?» — поразка й здача москви перетворилися на героїчну жертву. Сьогодні рефреймінг працює через мемну культуру: коли українці висміюють «другу армію світу», вони руйнують страх і змінюють сприйняття сили противника.
Когнітивне домінування — стратегічний стан, коли одна сторона встановлює контроль над процесами сприйняття, мислення та прийняття рішень іншої сторони. Йдеться не лише про контроль інформації, а про глибший рівень — формування реальності (картини світу) в уявленні опонента. Людина перестає бачити альтернативи й діє в межах нав’язаних смислів.
Український контекст
росія веде проти України системну когнітивну війну з кількох напрямків. Денацифікація та демілітаризація — це не військові цілі, а когнітивні конструкти для виправдання агресії та стирання української ідентичності. На окупованих територіях здійснюється культурний геноцид: дітей перенавчають у російських школах, нав’язують «русскій мір» як єдину картину світу, готують до агресії проти власної батьківщини через юнармію та військовий вишкіл.
Водночас Україна створює потужні контрнаративи. Банер «The Freedom War» на Лук’янівці з біблійним Давидом, що перемагає Голіафа, — це візуальний рефреймінг. Малий народ може перемогти імперію не фізичною силою, а силою духу та правди. ЗСУ системно руйнують міф про «непереможну російську армію» через демонстрацію реальних втрат противника, що змінює когнітивну перевагу на користь України.
Як протидіяти когнітивним атакам?
Військова когнітивістика розробляє комплексні методи захисту свідомості. На індивідуальному рівні це розвиток критичного мислення, розпізнавання когнітивних упереджень, стресостійкість. На рівні суспільства — медіаграмотність, створення власних наративів, іронія та сарказм як зброя проти токсичної пропаганди.
Технологія контрнаративу включає: деконструкцію ворожих наративів через виявлення суперечностей; заміну негативної рамки на позитивну візію майбутнього; використання метафор та візуальних символів для емоційного закріплення; створення наративних коаліцій, коли різні лідери думок транслюють узгоджені смисли.
Найголовніше — розуміти, що когнітивна війна не закінчується з припиненням вогню. Вона триватиме доти, доки не буде досягнуто однієї з цілей: або повне когнітивне домінування агресора, або формування стійкої національної ідентичності, яка неможлива до маніпуляції. Україна сьогодні бореться не лише за територію — вона захищає саме право українців думати по-українськи.
Когнітивна війна— це виклик, що вимагає нових компетенцій від кожного громадянина. Розуміння механізмів впливу на свідомість стає критично важливою навичкою виживання в сучасному світі, де битви відбуваються не лише на полях бою, а й у просторі людського мислення.
Матеріал підготовлений на основі виступу докторки наук з державного управління, доцентки, професорки кафедри глобальної та національної безпеки Навчально-наукового Інституту публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка Рени Марутян на «Alumni Fusion – 2025», зустрічі випускників програми стратегічного лідерства «Sophos.Joint.Cyber»
Сучасне поле бою виходить далеко за межі фізичного простору. Поряд із землею, морем, повітрям, космосом та кіберпростором з’являється шостий вимір війни — людська свідомість. Когнітивна війна стає найнебезпечнішою формою протистояння XXI століття, оскільки її мета — не знищити противника, а перепрограмувати його мислення.
Що таке когнітивна війна?
Когнітивна війна — це цілеспрямований вплив на процеси мислення, сприйняття та прийняття рішень для зміни світогляду, руйнування ідентичності й послаблення стійкості суспільства. За визначенням НАТО, це «засіб впливу на мозок, де він стає одночасно мішенню та зброєю в боротьбі за когнітивну перевагу».
Ключова відмінність від інформаційної війни полягає в об’єкті атаки. Інформаційна війна впливає на те, ЩО ми думаємо — через фейки, цензуру, пропаганду. Когнітивна війна змінює те, ЯК ми думаємо — трансформує логіку мислення, алгоритми прийняття рішень, саму картину світу. Якщо інформаційна війна діє швидко й має обмежений термін впливу, то когнітивна працює на майбутнє, формуючи нові покоління з іншими цінностями та ідентичністю.
Методи когнітивного впливу
Рефлексивне управління — класичний метод, започаткований радянським вченим Володимиром Лєфевром. Суть полягає в тому, щоб підштовхнути противника до потрібного рішення через спеціально підготовлену інформацію. Людина чи спільнота вважає, що приймає самостійне рішення, але насправді діє за заданим сценарієм. Приклад: твердження Дональда Трампа, що «Україна маленька й слабка, вона не може перемогти велику росію» — це не констатація факту, а когнітивне упередження, що паралізує волю до опору.
Рефреймінг (зміна рамки сприйняття) — перепакування тих самих подій у нову інтерпретацію. Історичний приклад: після катастрофічної поразки під Бородіном 1812 року цар Микола I доручив поету Лермонтову створити новий наратив. Так з’явилися рядки «Скажи-ка, дядя, ведь не даром москва, спаленная пожаром, французу отдана?» — поразка й здача москви перетворилися на героїчну жертву. Сьогодні рефреймінг працює через мемну культуру: коли українці висміюють «другу армію світу», вони руйнують страх і змінюють сприйняття сили противника.
Когнітивне домінування — стратегічний стан, коли одна сторона встановлює контроль над процесами сприйняття, мислення та прийняття рішень іншої сторони. Йдеться не лише про контроль інформації, а про глибший рівень — формування реальності (картини світу) в уявленні опонента. Людина перестає бачити альтернативи й діє в межах нав’язаних смислів.
Український контекст
росія веде проти України системну когнітивну війну з кількох напрямків. Денацифікація та демілітаризація — це не військові цілі, а когнітивні конструкти для виправдання агресії та стирання української ідентичності. На окупованих територіях здійснюється культурний геноцид: дітей перенавчають у російських школах, нав’язують «русскій мір» як єдину картину світу, готують до агресії проти власної батьківщини через юнармію та військовий вишкіл.
Водночас Україна створює потужні контрнаративи. Банер «The Freedom War» на Лук’янівці з біблійним Давидом, що перемагає Голіафа, — це візуальний рефреймінг. Малий народ може перемогти імперію не фізичною силою, а силою духу та правди. ЗСУ системно руйнують міф про «непереможну російську армію» через демонстрацію реальних втрат противника, що змінює когнітивну перевагу на користь України.
Як протидіяти когнітивним атакам?
Військова когнітивістика розробляє комплексні методи захисту свідомості. На індивідуальному рівні це розвиток критичного мислення, розпізнавання когнітивних упереджень, стресостійкість. На рівні суспільства — медіаграмотність, створення власних наративів, іронія та сарказм як зброя проти токсичної пропаганди.
Технологія контрнаративу включає: деконструкцію ворожих наративів через виявлення суперечностей; заміну негативної рамки на позитивну візію майбутнього; використання метафор та візуальних символів для емоційного закріплення; створення наративних коаліцій, коли різні лідери думок транслюють узгоджені смисли.
Найголовніше — розуміти, що когнітивна війна не закінчується з припиненням вогню. Вона триватиме доти, доки не буде досягнуто однієї з цілей: або повне когнітивне домінування агресора, або формування стійкої національної ідентичності, яка неможлива до маніпуляції. Україна сьогодні бореться не лише за територію — вона захищає саме право українців думати по-українськи.
Когнітивна війна— це виклик, що вимагає нових компетенцій від кожного громадянина. Розуміння механізмів впливу на свідомість стає критично важливою навичкою виживання в сучасному світі, де битви відбуваються не лише на полях бою, а й у просторі людського мислення.
