Вступ до системного мислення:що це і як це?
Матеріал підготовлений на основі виступу президента ГО «Українська Мережа Більдунгу», декана KBS, візитинг – професора New Brunswick University, Канада, дипломованого маркетолога CIM, ВеликобританіяМихайла Крікунова на «Школі Стратегування»
Системне мислення — це потужний інтелектуальний інструмент, який дозволяє нам краще розуміти складність навколишнього світу. Його головне завдання — не розкласти об’єкт на частини, як у класичному аналізі, а навпаки — побачити, як ці частини взаємодіють одна з одною у межах більшого цілого. Такий підхід особливо актуальний у світі, де більшість проблем є багатовимірними, взаємопов’язаними та такими, що постійно змінюються.
Системне мислення є не лише інструментом аналізу. Це також певна перспектива — особливий спосіб бачення та осмислення явищ. Ми не просто спостерігаємо об’єкти, а шукаємо зв’язки між ними, вплив середовища, цикли зворотного зв’язку, причини й наслідки. Мова системного мислення — це набір понять і термінів, які допомагають говорити про складне точно. А інструменти — це практичні моделі та методики, які допомагають структурувати, аналізувати та передбачати розвиток систем.
Джерела та класики
Ідеї, що лежать в основі системного мислення, мають давнє коріння. Ще Геракліт говорив про єдність протилежностей — концепцію, яка перегукується з сучасним уявленням про емерджентність. Платон провів аналогію між державним управлінням і кермом корабля, передбачаючи, таким чином, концепцію кібернетики. Проте сучасне системне мислення сформувалося в середині XX століття завдяки роботам Людвіга фон Берталанфі — засновника загальної теорії систем.
Пізніше його ідеї розвивалися такими мислителями, як Рассел Акофф (теорія прийняття рішень), Джей Форрестер (системна динаміка) та Пітер Друкер (теорія менеджменту). Їхня спільна праця сформувала потужну інтелектуальну основу для розуміння складних систем у науці, бізнесі, політиці й освіті.
Що таке система?
Система — це сукупність взаємозалежних частин, які разом формують певне ціле. Важливо, що ці частини не просто співіснують, а впливають одна на одну. Саме зв’язки між ними створюють нову якість, яка відсутня у кожному з елементів окремо. Така властивість називається емерджентністю — це коли ціле більше за суму частин.
Ключовою ознакою системи є її межі, цілі, функції, зворотні зв’язки та поведінка у часі. Система може бути відкритою або закритою, складною або простою, стабільною або динамічною.
Системне мислення — це цілісний підхід до розуміння об’єктів як систем, який визнає, що зв’язки між системою, її компонентами та середовищем так само важливі для поведінки системи, як і самі компоненти.
Це особлива точка зору (перспектива) та мова, що включає розуміння циклів зворотного зв’язку, емерджентних властивостей, складності, ієрархій, самоорганізації, динаміки та непередбачуваних наслідків.
Типи складності
Світ, у якому ми живемо, рідко буває простим. Прості системи мають лінійні зв’язки: одна причина — один наслідок. Такий підхід домінував у науці кілька століть, починаючи з Ньютона. Але з часом прийшло розуміння систем неорганізованої складності — наприклад, ринки або популяції — де діє багато факторів одночасно, але між ними немає прямих зв’язків. Тут у поміч приходить статистика.
Ще складнішими є організовані складні системи — такі як екосистеми, суспільства, уряди. Вони мають численні взаємозв’язки, здатні до самоорганізації, пристосування і змін. Саме такі системи вимагають системного мислення для їх розуміння та ефективного управління.
Елементи системного мислення
- Цілісний погляд на об’єкт. Ми розглядаємо не лише елементи, а і взаємодії між ними та середовище.
- Контекст. Це не зовнішній фон, а наша інтерпретація середовища. Те саме середовище різні люди сприймають по-різному.
- Мова та терміни. Без чіткого словника неможливо вести обговорення складних систем.
- Інструменти. Це діаграми, моделі, карти системи, аналіз зворотних зв’язків та інше.
Приклади застосування
Пандемія COVID-19 стала класичним прикладом необхідності системного підходу. Уряди, які змогли побачити всю картину — медичну, економічну, соціальну — діяли ефективніше. Вони використовували системні моделі, які враховували не лише вірус, а й реакцію населення, поведінку бізнесу, інформаційні потоки, емоції, рівень довіри.
Інший приклад — економіка та бізнес. Системне мислення дозволяє зрозуміти, чому інновації в одній компанії підвищують тиск на конкурентів, змінюють ринок і змушують інші фірми адаптуватися або зникати. Цю динаміку чудово ілюструє метафора «конкуренції червоної королеви»: щоб залишатися на місці — потрібно бігти.
Системне мислення — це не лише інтелектуальна розкіш, а необхідність у світі, де все пов’язане зі всім. Воно дозволяє приймати обґрунтовані рішення, уникати поверхневих суджень і бачити картину цілком. Це навичка майбутнього, яку варто розвивати вже сьогодні.
Матеріал підготовлений на основі виступу президента ГО «Українська Мережа Більдунгу», декана KBS, візитинг – професора New Brunswick University, Канада, дипломованого маркетолога CIM, ВеликобританіяМихайла Крікунова на «Школі Стратегування»
Системне мислення — це потужний інтелектуальний інструмент, який дозволяє нам краще розуміти складність навколишнього світу. Його головне завдання — не розкласти об’єкт на частини, як у класичному аналізі, а навпаки — побачити, як ці частини взаємодіють одна з одною у межах більшого цілого. Такий підхід особливо актуальний у світі, де більшість проблем є багатовимірними, взаємопов’язаними та такими, що постійно змінюються.
Системне мислення є не лише інструментом аналізу. Це також певна перспектива — особливий спосіб бачення та осмислення явищ. Ми не просто спостерігаємо об’єкти, а шукаємо зв’язки між ними, вплив середовища, цикли зворотного зв’язку, причини й наслідки. Мова системного мислення — це набір понять і термінів, які допомагають говорити про складне точно. А інструменти — це практичні моделі та методики, які допомагають структурувати, аналізувати та передбачати розвиток систем.
Джерела та класики
Ідеї, що лежать в основі системного мислення, мають давнє коріння. Ще Геракліт говорив про єдність протилежностей — концепцію, яка перегукується з сучасним уявленням про емерджентність. Платон провів аналогію між державним управлінням і кермом корабля, передбачаючи, таким чином, концепцію кібернетики. Проте сучасне системне мислення сформувалося в середині XX століття завдяки роботам Людвіга фон Берталанфі — засновника загальної теорії систем.
Пізніше його ідеї розвивалися такими мислителями, як Рассел Акофф (теорія прийняття рішень), Джей Форрестер (системна динаміка) та Пітер Друкер (теорія менеджменту). Їхня спільна праця сформувала потужну інтелектуальну основу для розуміння складних систем у науці, бізнесі, політиці й освіті.
Що таке система?
Система — це сукупність взаємозалежних частин, які разом формують певне ціле. Важливо, що ці частини не просто співіснують, а впливають одна на одну. Саме зв’язки між ними створюють нову якість, яка відсутня у кожному з елементів окремо. Така властивість називається емерджентністю — це коли ціле більше за суму частин.
Ключовою ознакою системи є її межі, цілі, функції, зворотні зв’язки та поведінка у часі. Система може бути відкритою або закритою, складною або простою, стабільною або динамічною.
Системне мислення — це цілісний підхід до розуміння об’єктів як систем, який визнає, що зв’язки між системою, її компонентами та середовищем так само важливі для поведінки системи, як і самі компоненти.
Це особлива точка зору (перспектива) та мова, що включає розуміння циклів зворотного зв’язку, емерджентних властивостей, складності, ієрархій, самоорганізації, динаміки та непередбачуваних наслідків.
Типи складності
Світ, у якому ми живемо, рідко буває простим. Прості системи мають лінійні зв’язки: одна причина — один наслідок. Такий підхід домінував у науці кілька століть, починаючи з Ньютона. Але з часом прийшло розуміння систем неорганізованої складності — наприклад, ринки або популяції — де діє багато факторів одночасно, але між ними немає прямих зв’язків. Тут у поміч приходить статистика.
Ще складнішими є організовані складні системи — такі як екосистеми, суспільства, уряди. Вони мають численні взаємозв’язки, здатні до самоорганізації, пристосування і змін. Саме такі системи вимагають системного мислення для їх розуміння та ефективного управління.
Елементи системного мислення
- Цілісний погляд на об’єкт. Ми розглядаємо не лише елементи, а і взаємодії між ними та середовище.
- Контекст. Це не зовнішній фон, а наша інтерпретація середовища. Те саме середовище різні люди сприймають по-різному.
- Мова та терміни. Без чіткого словника неможливо вести обговорення складних систем.
- Інструменти. Це діаграми, моделі, карти системи, аналіз зворотних зв’язків та інше.
Приклади застосування
Пандемія COVID-19 стала класичним прикладом необхідності системного підходу. Уряди, які змогли побачити всю картину — медичну, економічну, соціальну — діяли ефективніше. Вони використовували системні моделі, які враховували не лише вірус, а й реакцію населення, поведінку бізнесу, інформаційні потоки, емоції, рівень довіри.
Інший приклад — економіка та бізнес. Системне мислення дозволяє зрозуміти, чому інновації в одній компанії підвищують тиск на конкурентів, змінюють ринок і змушують інші фірми адаптуватися або зникати. Цю динаміку чудово ілюструє метафора «конкуренції червоної королеви»: щоб залишатися на місці — потрібно бігти.
Системне мислення — це не лише інтелектуальна розкіш, а необхідність у світі, де все пов’язане зі всім. Воно дозволяє приймати обґрунтовані рішення, уникати поверхневих суджень і бачити картину цілком. Це навичка майбутнього, яку варто розвивати вже сьогодні.
